Кам'янка (Улашанівська сільська громада)

село в Україні, в Улашанівській сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області

Ка́м'янка (Каменка) — село в Україні, в Улашанівській сільській громаді Пітушівського району Хмельницької області. Населення становить 614 осіб. Відстань до міста Славути становить близько 13 км і проходить автошляхом Н25.

село Кам'янка
Герб Прапор
Церква Святої Параскеви П'ятниці
Церква Святої Параскеви П'ятниці
Церква Святої Параскеви П'ятниці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Шепетівський район
Громада Улашанівська сільська громада
Облікова картка Кам'янка 
Основні дані
Перша згадка 1581 (443 роки)
Населення 614 осіб
Площа 1,25 км²
Густота населення 491,2 осіб/км²
Поштовий індекс 30014
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°13′55″ пн. ш. 26°59′06″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
225 м
Водойми річки: Гуска, Цвітоха
Відстань до
обласного центру
107 км
Відстань до
районного центру
13.8 км
Місцева влада
Адреса ради 30070, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Улашанівка
Карта
Кам'янка. Карта розташування: Україна
Кам'янка
Кам'янка
Кам'янка. Карта розташування: Хмельницька область
Кам'янка
Кам'янка
Мапа
Мапа

CMNS: Кам'янка у Вікісховищі

Географія ред.

У селі річка Гуска впадає у річку Цвітоху.

Символіка ред.

Затверджена в грудні 2018 р. рішенням сесії сільської ради. Автори — В. М. Напиткін, К. М. Богатов.

Герб ред.

В щиті, хвилясто розтятому срібним мурованим і лазуровим, розтята лілея перемінних з полями кольорів. В правому верхньому куті червоне гроно калини з зеленими листками, у лівому верхньому срібна гілка сосни. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «КАМ'ЯНКА».

Муроване (кам'яне) поле — символ назви села, квітка лілеї — символ історичної належності села до Цвітоської сільської ради, хвилястий поділ — символ річки Цвітохи, калина означає густі калинові кущі на її берегах, гілка сосни символізує розташування села серед соснових лісів.

Прапор ред.

Квадратне полотнище поділене хвилясто вертикально на дві рівновеликі смуги — білу муровану древкову і вільну синю. На лінії перетину розтята лілея змінних з полями кольорів. У верхньому древковому куті червоне гроно калини з зеленими листками, у лівому вільному куті біла гілка сосни.

Історія ред.

Наприкінці XIX століття в селі налічувалося 87 подвір'їв та 628 мешканців. Віддавна це село належало князям Сангушкам, а з 1583 року — до Михайла Заславського.

У 1906 році село Славутської волості Ізяславського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста становила 18 верст, 12 верст від волості. Налічувалося 104 подвір'їв, 648 мешканців[1].

Під час Голодомору 1932—1933 років в селі померли щонайменше 43 особи.

Колишній орган місцевого самоврядування — Цвітоська сільська рада.

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 738 осіб, з яких 326 чоловіків та 412 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 618 осіб[3].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 97,56 %
російська 2,28 %
молдовська 0,16 %

Видатні уродженці ред.

Примітки ред.

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 7 лютого 2020.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Література ред.

Посилання ред.