Калман Каня

угорський політик

Калман Каня (угор. Kálmán Kánya; нар. 7 листопада 1869, Шопрон, Угорське королівство, Австро-Угорщинапом. 28 лютого 1945, Будапешт, Угорщина) — угорський політичний та державний діяч, дипломат. Міністр закордонних справ Угорщини (4 лютого 1933 — 28 листопада 1938).

Калман Каня
угор. Kálmán Kánya
Калман Каня
Калман Каня
Міністр закордонних справ Угорщини
4 лютого 1933 — 28 листопада 1938
Прем'єр-міністр: Дюла Гембеш
Кальман Дараньї
Бела Імреді
Попередник: Дюла Гембеш
Наступник: Бела Імреді
 
Народження: 7 листопада 1869(1869-11-07)
Шопрон
Смерть: 28 лютого 1945(1945-02-28) (75 років)
Будапешт, Угорське королівство
Країна: Угорщина
Нагороди:
Орден Білого Орла
Орден Білого Орла
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

 
Калман Каня у 1930-ті роки

Калман Каня походив з угорської шляхти. Навчався у Відні. У 1896 році розпочав дипломатичну кар'єру на посаді помічника консула в Константинополі. У 1899 році був призначений тимчасовим консулом у Санкт-Петербурзі.

У 1904 році став консулом. З 1905 року працював у міністерстві закордонних справ Австро-Угорщини, у 1910 році начальник відділу преси міністерства закордонних справ. У 1913 році був послом Австро-Угорщини в Мексиці.

З 1920 по 1925 рік Калман Каня був заступником міністра закордонних справ Угорського королівства. З 1925 року Каня посол в Берліні.

У 1933 році Каня був призначений міністром закордонних справ Угорщини.

4 жовтня 1935 року Міклош Горті призначив Калмана Каню постійним членом верхньої палати парламенту Угорщини.

Каня разом з прем'єр-міністром Імреді їздив до Гітлера, щоб той підтримати територіальні претензії Угорщини до Чехословаччини.

У жовтні 1938 року Каня очолював угорську делегацію, яка брала участь в перемовинах з Чехословаччиною, в результаті якої місто Комаром, яке за Тріанонською угодою перейшло Чехословаччині, було повернуте Угорщини.

Очолював угорську делегацію під час Першого Віденського арбітражу, який відбувся 2 листопада 1938 року у Відні, в Бельведерському палаці[1][2].

21 листопада 1938 року Каня пішов у відставку, після провалу плану нападу на Карпатську Україну.

Світлини ред.

Примітки ред.