Казарка чорна
Каза́рка чо́рна[1] (Branta bernicla) — невеликий водоплавний птах родини качкових (Anatidae), за деякими даними поділяється на кілька окремих видів. В Україні це рідкісний залітний вид.[2]
| Чорна казарка | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Гусеподібні (Anseriformes) |
| Родина: | Качкові (Anatidae) |
| Рід: | Казарка (Branta) |
| Вид: | Чорна казарка (B. bernicla)
|
| Біноміальна назва | |
| Branta bernicla (Linnaeus, 1758)
| |
| |
| Ареал чорної казарки | |
| Синоніми | |
|
Anas bernicla Linnaeus, 1758 | |
Зовнішній вигляд ред.
Маса тіла 1,0-2,2 кг, довжина тіла 56-61 см, розмах крил 110—120 см. У дорослого птаха підвиду bernicla голова, шия і воло чорні; збоку на шиї біла поперечна смужка; верх тулуба, груди і черево спереду сірувато-чорні; пера спини з вузькою світлою верхівкою; задня частина черева, надхвістя і підхвістя білі; махові і стернові пера чорні; дзьоб і ноги чорні; підвид hrota має білуваті груди і боки тулуба. У молодого птаха забарвлення блідіше, з бурим відтінком; покривні пера крил зі світлою верхівкою; білих пер збоку на шиї нема.[2]
Поширення та чисельність ред.
Чисельність чорних казарок у 1940-х -1950-х роках становила близько 400—500 тисяч особин — залежно від щорічної успішності розмноження.[3]
Гніздяться на півночі тундри біля морського узбережжя і на островах Євразії і Північної Америки, заходячи за полярне коло. Зимують південніше на берегах річок і озер в Данії, Англії, південних та центральних районах США уздовж узбережжя. Деякі чорні казарки частину зими проводять на Північному морі.
Підвиди ред.
Див. також ред.
- 8437 Бернікла — астероїд, названий на честь виду.
Джерела ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ Птицы Советского Союза [Текст]: в 6-ти т. / Г. П. Дементьев, Н. А. Гладков, Ю. А. Исаков, Н. Н. Карташев, С. В. Кириков, А. В. Михеев, Е. С. Птушенко. - М. : Сов. наука, 1951 - 1954.
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (червень 2017) |
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |