Кадь

Кадь, оков — міра сипких тіл, в основному зерна, на Русі, застосовувалася в XVI—XVII століттях, і частково пізніше. Словом «кадь» у Стародавній Русі називали діжку, кадіб.

Назва походить від каді — спеціально пристосованої великої діжки для вимірювань. Діжка була обтягнута зверху металевим обручем, «щоб не можна було урізати» (тобто, обрізати верх неокованої каді і відпускати за ту ж плату менше зерна).

Розмір і співвідношення

• 1 кадь (оков) = 2 половникам (половинкам) = 4 чвертям = 8 осьминам = 839,69 л (= 14 московським пудам жита = 229,32 кг)
• Каддю називалася торгівельна міра в 4 чверті.

У різних областях розмір каді міг бути різним:

• Тульська — осмина, 4 четверики;
• Пермська — те ж, на вагу, 4 пуди;
• Калузька, костромська — 3 четверики;
• Владимирська — полосминника, 2 четверики.

На практиці кадь була занадто велика, і зерно зазвичай купували чвертями.

Див. також

• Стародавні одиниці вимірювання
• Руська система мір
• Віленська бочка

Джерела та література

• Н. О. Герасименко. Кадь [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 16. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Д. Д. Ханік. Російські билини. Москва, 1860.