Йосиф Теофіл Теодорович
Овсеп Теодорович, більше відомий як Йосиф Теофіль Теодорович (пол. Józef Teofil Teodorowicz, вірм. Յովսէփ Թէոֆիլ Թէոդորովիչ, 1864, с. Живачів нині Тлумацький район Івано-Франківська область — 1938, Львів) — архієпископ львівський Вірменської католицької церкви.
| Йосиф Теофіль Теодорович | |
|---|---|
 Йосиф Теофіл Теодорович | |
| Народився |
25 липня 1864 с. Живачів, нині Тлумацький район, Івано-Франківська область, Україна |
| Помер |
4 грудня 1938 (74 роки) Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина →  Польща |
| Національність | вірменин |
| Місце проживання | Львів |
| Діяльність | релігійний діяч |
| Галузь | ecclesiastical hierarchyd[2], богослів'я[2] і політика[2] |
| Alma mater | ЧНУ імені Юрія Федьковича і Вища духовна семінарія Львівської архидієцезії |
| Науковий ступінь | доктор богослов'я |
| Знання мов | польська[3][2][4] |
| Членство | Національна ліга[d] |
| Посада | архієпископ Львівської архиєпархії Вірменської католицької церкви |
| Термін | 1902–1938 |
| Попередник | Ісаак Миколай Ісакович |
| Наступник | посада вакантна |
| Партія | Christian National Partyd і Народно-національний союзd |
| Конфесія | католик |
| Рід | Теодоровичі |
| Нагороди |
  |
 Герб Теодоровиів «Серце» (Serce) | |
Біографія ред.
Народився у шляхетській родині вірменського походження у селі Живачеві на Покутті (Австрійська імперія, тепер Тлумацький район Івано-Франківська область, Україна).
Закінчив цісарсько-королівську гімназію у Станиславові, навчався на юридичному факультеті Чернівецького університету, але пережив кризу віри та пішов навчатися до духовної семінарії у Львові. Був священиком у Бережанах та Львові.
30 травня 1901 року відбулись вибори Львівського Вірменського архієпископа. Отримав під час голосування 12 голосів «за», інши претендент — Богдан Давидович — 10.[5]
У неділю 19 червня 1904 Митрополит Андрей Шептицький, Перемиський Владика Костянтин Чехович і Архієпископ вірменського обряду Йосиф Теодорович довершили інсталяцію новопризначеного Владики Григорія Хомишина у Станиславівській унійній катедрі.[6]
1912 р. отримав звання доктора теології.
Був активним політиком польської орієнтації в часи Австро-Угорщини (посол до Галицького крайового сейму у Львові та Палати панів — верхньої палати австрійського парламенту), а вже у II Речі Посполитій — послом до Сейму та сенатором (відмовився від мандату на вимогу Папи римського). Проте надалі був активним у політичному житті країни, а також міжнародних церковних зв'язках. У 1928 — 1930 рр. проводив капітальний ремонт львівського Вірменського собору, який був прикрашений фресками Яна Генрика Розена і мозаїками Юзефа Мегофера.
З 7 грудня 1938 р., часу смерті Теодоровича, посада архієпископа львівського Вірменської католицької церкви залишається вакантною.
У 2-й Речі Посполитій загальнонаціональний траур оголошували чотири рази, один із яких — на честь архієпископа Теодоровича. На власне бажання архієпископа його було поховано не традиційно — у вірменському кафедральному соборі, а на Цвинтарі захисників Львова. Цим символічним актом підкреслювалась його відданість Польщі та заслуги «в обороні польськості Львова і Східної Галичини». Похоронні відправи служили священики римо-католицької, вірменської католицької та греко-католицької церков.
У 1971 р. львівські поляки таємно пересли труну з тілом Теодоровича до приватної гробниці на Личаківському цвинтарі, саме перед знищенням Цвинтаря захисників Львова.
У 2008 р. польський Сенат прийняв спеціальну ухвалу на честь Теодоровича, назвавши його «героїчним патріотом», «уособленням найкращих традицій Речі Посполитої». 7 червня 2011 р. його було перепоховано на Цвинтарі захисників Львова.
Відзнаки ред.
- 2 травня 1924 р. нагороджений Великим хрестом Ордена Відродження Польщі.[7]
- Почесний мешканець Бережан (1897) та Львова (1924).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Cmentarz Łyczakowski we Lwowie — С. 192.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Lewicki K. Dawidowicz Bohdan (1858—1933) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 464. (пол.)
- ↑ Kronika. Konsekracja // Kurjer Stanisławowski. — 1904. — № 977 (12 czerwca). — S. 2. (пол.)
- ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa : Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 15.
Посилання ред.
- Останки архієпископа Теодоровича, нарешті, знайшли вічний спокій [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Pełny biogram na stronie Fundacji Kultury i Dziedzictwa Ormian Polskich [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
- Fragment nagrania radiowego kazania arcybiskupa Teodorowicza z 1938 (пол.)
- Wielki zapomniany. Arcybiskup ormiański Józef Teofil Teodorowicz [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.] (пол.)
- Kalendarium życia arcybiskupa [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
- Uchwała Senatu RP w 70. rocznicę śmierci Arcybiskupa Józefa Teofila Teodorowicza (пол.)
- Wystawa «Wielki zapomniany» (пол.)
- Bogusław Longchamps de Berier o arcybiskupie Teodorowiczu [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.] (пол.)
- Apel w sprawie grobu abp Józefa Teodorowicza (пол.)
- W Senacie otwarto wystawę o abp. Teodorowiczu[недоступне посилання з серпня 2019] (пол.)
- Catholic-hierarchy [Архівовано 14 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Informacja o powtórnym pochówku ks. abpa Józefa Teodorowicza (пол.)
- Wpis na blogu ks. Tadeusza Isakowicza-Zaleskiego dot. uroczystości związanej z powtórnym pochówkiem ks. arcybiskupa [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] (пол.)