Йона (Гоголь)
Йо́на Го́голь (світське ім'я Іван Го́голь-Богуше́вич, пол. Jonasz Hohoł (Gogol, Hohoł-Boguszewicz), ? — липень 1602 року) — церковний діяч Речі Посполитої, ієрарх Київської митрополії. Спершу православний, а відтак греко-католицький єпископ Пінський і Турівський, архимандрит кобринський, прихильник і підписант Берестейської унії.
| Йона Гоголь Jonasz Hohoł | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 9 жовтня 1596 — липень 1602 | ||
| Церква: | Руська унійна церква | |
| Наступник: | Паїсій Онишкевич-Саховський | |
| ||
| 22 вересня 1595 — 9 жовтня 1596 | ||
| Обрання: | 22 вересня 1595 | |
| Церква: | Українська Православна Церква | |
| Попередник: | Леонтій Пелчицький | |
| Смерть: | липень 1602 Річ Посполита | |
| Батько: | Петро Гоголь-Богушевич | |
Життєпис ред.
Походив з дрібного шляхетського роду Гоголів гербу Ястшембець (пол. Hohoł (Chochoł, Gogol) herbu Jastrzębiec) з Червоної Русі, що осів у Берестейському повіті, до якого пізніше належали такі відомі постаті в історії України, як наказний гетьман Правобережної України Остап Гоголь та письменник Микола Гоголь.
Уперше згадується у королівському привілеї від 7 лютого 1586 року, котрим Стефан Баторій надав йому у пожиттєве управління кобринський монастир святого Спаса, що мав статус архімандритії, із зобов'язанням упродовж року прийняти духовний сан. Утім, станом на травень 1589 р. Іван Гоголь все ще був мирянином, хоча й замешкував у монастирі й титулувався нареченим архімандритом.
Був серед тих, хто 22 червня 1595 підписав листа від Київської православної ієрархії до папи Климента VIII, у якому єпископи виражали волю приєднатися до Унії з Римом. Тоді він фігурував як єпископ-номінат Пінсько-Турівський з правом успадкування після правлячого єпископа Леонтія Пелчицького[1]. По смерті якого (в результаті нещасного випадку), 22 вересня 1595 року Йона Гоголь, будучи архимандритом Кобринським, отримав королівську номінацію від Сигузмунда III Вази на Пінсько-Турівську єпархію[1]. На Берестейському соборі 8 жовтня 1596 підписав акт Унії з Римом, незважаючи на рішучий спротив підпорядкованого йому духовенства єпархії. І хоча противники унії на своєму соборі, що відбувся в Берестю паралельно унійному синоду, й відлучили Йону Гоголя від займаної ним посади той, де-факто, залишився керувати єпархією до своєї смерті, як унійний єпископ. Результатом його підпису стала відмова йому в послушенстві не тільки більшості білого духовенства єпархії але й найбільших монастирів з Лещинським монастирем біля Пінська на чолі.
Помер в липні 1602 року[2].
Примітки ред.
- ↑ а б Dmytro Blažejowskyj. Ієрархія Київської Церкви… — С. 202, 275.
- ↑ Bishop Yona Hohol † [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church
Література ред.
- Dmytro Blažejowskyj. Ієрархія Київської Церкви (861—1990). — Львів «Каменяр», 1996. — 567 С. — ISBN 5-7745-0687-8
Посилання ред.
- Bishop Yona Hohol † [Архівовано 31 січня 2016 у Wayback Machine.] // The Hierarchy of the Catholic Church (англ.) (дата доступу 27.01.2016)