Зігмар Габрієль

німецький політик

Зіґмар Ґабрієль, або Зігмар Габрієль (нім. Sigmar Gabriel; нар. 12 вересня 1959, Гослар) — німецький політик і державний діяч, голова Соціал-демократичної партії Німеччини (2009—2017), міністр закордонних справ ФРН у 2017—2018 роках.

Зіґмар Ґабріель
нім. Sigmar Gabriel
нім. Sigmar Gabriel
Зіґмар Ґабріель нім. Sigmar Gabriel
Зіґмар Ґабріель
нім. Sigmar Gabriel
Міністр закордонних справ Німеччини
27 січня 2017 — 14 березня 2018
Попередник Франк-Вальтер Штайнмаєр
Наступник Гайко Маас
Віцеканцлер Німеччини
17 грудня 2013 — 14 березня 2018
Попередник Філіпп Реслер
Наступник Олаф Шольц
Міністр економіки та енергетики Німеччини
17 грудня 2013 — 27 січня 2017
Попередник Філіпп Реслер
Голова Соціал-демократичної партії Німеччини
13 грудня 2009 — 24 січня 2017
Попередник Франц Мюнтеферінг
Наступник Мартін Шульц
Міністр з охорони навколишнього середовища, охорони природи та ядерної безпеки Німеччини
22 жовтня 2005 — 27 жовтня 2009
Попередник Юрген Тріттін
Наступник Норберт Реттген
Міністр-президент Нижньої Саксонії
15 грудня 1999 — 4 березня 2003
Попередник Герхард Глоговський
Наступник Крістіан Вульф
Народився 12 вересня 1959(1959-09-12) (64 роки)
Гослар, Нижня Саксонія, ФРН
Відомий як політик, письменник-документаліст, temporary career soldier, вчитель
Місце роботи Tönnies Holdingd[1] і Бундесвер
Країна Німеччина
Alma mater Геттінгенський університет (1987) і Ratsgymnasium Goslard
Політична партія Соціал-демократична партія Німеччини
Професія гімназичний педагог
Релігія Євангелічна церква Німеччини
Підпис
sigmar-gabriel.de

У 1999—2003 роках прем'єр-міністр федеральної землі Нижня Саксонія. З 2005 до 2009 року був федеральним міністром Захисту довкілля і ядерної безпеки. З 2005 до 2019 року — депутат німецького Бундестагу. З 2009 до 2017 року — голова однієї з двох найвпливовіших політичних партій Німеччини — СДП. Обіймав посаду віцеканцлера і міністра економіки та енергетики (2013—2018) в третьому уряді Анґели Меркель.

Із січня 2017 до лютого 2018 року — федеральний міністр закордонних справ Німеччини.[2][3]

У німецькому політикумі вважається найбільш слухняним учнем та послідовником Ґергарда Шредера.[4]

Життєпис ред.

Батько, Вальтер Ґабрієль, був все життя (до своєї смерті 2012 року в 91-річному віці) переконаним нацистом та заперечником Голокосту. Він був членом НСДАП, але під час війни не служив солдатом у Вермахту через захворювання на поліомієліт.[5] Батьки Ґабрієля розлучилися, коли йому було три роки. Старша сестра Гудрун залишилася з матір'ю, а син Зіґмар у батька. Батько часом бив хлопчика. Через сім років матері вдалося через суд повернути сина собі

В 1967—1979 роках навчався в школі. Через асоціальну поведінку Ґабрієля вчителька пропонувала перевести його в «спеціальну» школу для дітей з розумовими та психічними вадами. В 1976 році вступив в Організацію соціалістичної молоді «Соколи» (нім. «Sie Falken»).[6] У 1977 році 18-річним гімназистом вступив в СДП. Після закінчення в 1979 гімназії два роки служив у Бундесвері. У 1982—1987 роках вивчав соціологію, політику та германістику в Геттінгенському університеті, після чого склав державні екзамени на вчителя гімназії.

Політична кар'єра ред.

  • 1987—1998 — депутат районних зборів (району Гослар) від СДП
  • 1990—2005 — депутат ландтагу землі Нижня Саксонія
  • 1991—1999 — бургомістр міста Гослар
  • 1994—1997 — речник фракції СДП з питань внутрішньої політики Ландтагу
  • Березень 1998 — грудень 1999 — голова фракції СДП Нижньо-Саксонського ландтагу
  • 1999—2003 — голова кабінету міністрів землі Нижня Саксонія
  • 2003—2005 — голова фракції СДП Нижньо-Саксонського ландтагу
  • Жовтень 2005 — жовтень 2009 — федеральний міністр захисту навколишнього середовища і ядерної безпеки
  • 2009 — 2017 — голова Соціал-демократичної партії Німеччини
  • 2013 — 2017 — федеральний міністр економіки та енергетики в третьму уряді Анґели Меркель
  • 2017 — 2018 — міністр закордонних справ Німеччини у четвертому уряді Анґели Меркель

«Гнучкість» політичних принципів ред.

Надзвичайна «лабільність» та гнучкість політичних поглядів Зіґмара Ґабрієля є предметом численних публікацій німецьких ЗМІ та глузувань публіцистів-сатириків. Так Ґабрієль, у якості одного з лідерів політичної опозиції у 2005—2012 рр, виступав категорично проти експорту зброї з боку ФРН.

Ставши міністром економіки, що фактично відповідає за експорт зброї, у коаліційному уряді ХДС-СДПСДП він пишається підвищенням німецького експорту зброї, головним чином у «гарячі точки» Земної кулі.[7][8]

Заклик до бойкоту Євро-2012 ред.

На кінці квітня 2012 року Зіґмар Ґабрієль закликав німецьких політиків бойкотувати Чемпіонат Європи з футболу в Україні через поводження з експрем'єркою Юлією Тимошенко.

В інтерв'ю популярному німецькому тижневику «Bild am Sonntag» Ґабрієль заявив:

Politiker müssen aufpassen, dass sie nicht zu Claqueuren des Regimes werden. Denn sie sitzen in den Stadien möglicherweise neben Gefängnisdirektoren und Geheimpolizisten. Im Zweifelsfall sollte man da nicht hinfahren[9]

(переклад) Політики мусять бути обережними, щоб не стати вболівальниками режиму. Вони, ймовірно, сидітимуть на стадіоні поруч з начальниками в'язниць і членами таємної поліції. Якщо є сумнів, то краще туди не їхати.[10]

Заклик до зняття санкцій з Росії ред.

25 вересня 2015 року Ґабрієль запропонував покращити відносини з Росією — з огляду на важливу роль Москви у врегулюванні сирійського конфлікту.

…Будь-кому має бути зрозуміло, що не можна з одного боку підтримувати санкції протягом тривалого часу, а з другого — мати змогу прохати про співпрацю… <…> …ми змушені будемо змінити наше ставлення до Росії.[11]

На тлі цього він назвав початком «інших та кращих відносин» спорудження другої черги газопроводу «Північний потік». Завершити цей процес покращення відносин на думку Ґабрієля має скасування уведених проти Москви санкцій ЄС.

У відповідь на цю пропозицію Ґабрієля голова відомства канцлерки ФРН Петер Альтмаєр відповів, що Федеральний уряд Німеччини й надалі дотримуватиметься політики санкцій щодо Росії, які були запроваджені з боку ЄС у відповідь на анексію Москвою Криму та роль у конфлікті на Донбасі. Пропозицію Ґабрієля також піддала нищівній критиці лідерка «Зелених» у Бундестазі Марілуїзе Бек.[12]

Дружба з Путіним ред.

Конфлікт з Ердоганом ред.

Цікаві факти ред.

Об'єкт глузувань, досить молодий політик, але з «не зовсім чоловічою фігурою» і занадто для свого віку товстий Ґабрієль, наприкінці 2017 року зробив собі хірургічну операцію по скороченню шлунку. Після цього помітно зменшився у вазі.

Примітки ред.

  1. https://daserste.ndr.de/panorama/archiv/2020/Gekauft-Sozialdemokrat-Gabriel-beriet-Fleischmogul-Toennies,toennies138.html
  2. Herzlich Willkommen, Bundesaußenminister Sigmar Gabriel!. Auswärtiges Amt (de-DE) . Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  3. (www.dw.com), Deutsche Welle. Новим міністром закордонних справ ФРН став Зіґмар Ґабріель | Новини — актуальні повідомлення про події в світі | DW.COM | 27.01.2017. DW.COM (укр.). Архів оригіналу за 30 січня 2017. Процитовано 27 січня 2017.
  4. «Tagesspiegel»: Schröders gelehriger Schüler Gabriel [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.].(нім.) 23.02.2017
  5. Die Zeit: Bernd Ulrich. Die Schuld meines Vaters: Sein Leben als Sohn [Архівовано 29 квітня 2017 у Wayback Machine.](нім.) 10.01.2013
  6. Молодіжна організація на кшталт радянського Комсомолу, що існувала паралельно як у ФРН, так і у НДР. Існує і досі — вже у об'єднаній Німеччині.
  7. Sigmar Gabriel: Der Rüstungsminister [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.].(нім.)
  8. Die Welt: Waffenexporte steigen auch 2016 unter Gabriel [Архівовано 29 вересня 2016 у Wayback Machine.].(нім.)
  9. «Stern»: Габріель закликає до бойкоту [Архівовано 28 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  10. Українська правда: У Німеччині закликають бойкотувати Євро через побиття Тимошенко [Архівовано 28 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  11. Путін досяг свого: у Берліні вже хочуть зняття санкцій [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — Експрес-онлайн, 26.09.2015
  12. Німецька хвиля: Берлін не скасовуватиме санкції щодо Росії через роль Москви у Сирії [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.]. (укр.)

Посилання ред.