Зміст (апарат видання)
Зміст[1][2] або о́глав[3][2] — перелік рубрик книжки (розділів, частин чи оповідань збірки тощо) із вказівкою сторінок, де вони розташовані; частина довідково-пошукового апарату видання.
Термінологія ред.
Протягом тривалого часу в українському книговиданні термін «зміст» позначав рубрики в усіх видах видань. «Оглав» же вважався архаїчним синонімом.[3] Проте нині подекуди сталася диференціація за російським зразком[4]: у моновиданнях почали використовувати термін «оглав»[5], а «зміст» — у виданнях, що містять кілька творів (у збірниках, антологіях, журналах).[6]
У першій половині XX століття пурист Агатангел Кримський намагався замінити «зміст» неологізмом «де що є», зокрема використовував його у публікаціях ВУАН, однак термін не прижився.[7]
Опис ред.
Зміст зустрічається в кожному виданні, що складається з окремих частин, розділів, оповідань і має систему заголовків (рубрикацій). Зміст відображає загальну побудову та характер системи заголовків видання (повної або трохи скороченої). За допомогою змісту читач може швидко ознайомитися із складом видання, а також знайти потрібну йому частину тексту.
Розташування ред.
Зміст може розміщуватися в кінці або на початку видання.
У наукових, довідкових і навчальних виданнях зміст майже завжди розміщують на початку, оскільки він є довідковим елементом, котрим читач користується не тільки в момент ознайомлення з виданням, але й протягом усієї роботи з ним. Зазвичай зміст розміщують одразу після звороту титулу. При складній рубрикації (переважно в наукових та довідникових виданнях великого обсягу) відповідні частини рубрик змісту іноді додатково виносять на шмуцтитули або їхні звороти.
У дитячій і художній літературі зміст (оглав) найчастіше розміщують у кінці видання, оскільки значущість покажчиків для читача такої літератури здебільшого невелика.
В окремих випадках для швидкого ознайомлення читача зі складом видання найбільш значущі частини змісту виносять на зовнішні елементи видання (суперобкладинку, обкладинку, їхні клапани) або вносять до титулу. Однак при цьому залишається повний зміст, який розміщують на початку або в кінці видання.
У брошурах місце заверстування змісту часто визначають зручним для друку аркушем. У них зміст може розміщуватися, наприклад, на звороті титулу.
Оформлення ред.
При побудові тексту змісту з максимальною наочністю визначають супідрядність рубрик видання.
Для виділення рубрик можуть застосовуватися різні накреслення шрифту (напівжирні, великі, курсивні) і навіть інша гарнітура. При складній системі рубрикації поряд із шрифтовими виділеннями використовують композиційні способи: різні втяжки, відбивки тощо.
Найтрадиційнішим способом оформлення змісту є розташування переліку рубрик ліворуч, а праворуч окремою колонкою — нумерації сторінок. Рубрики пов'язуються з колонкою цифр за допомогою крапок, дефісів або ліній.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Зміст // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Апарат книги // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- ↑ а б Оглав // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Зміст // Книгознавство. Термінологічний словник (редакційно-видавнича справа, журналістика, поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність) : навчальне видання / за загал, ред. В.О. Жадька. — К. : ВПК «Експрес-Поліграф», 2012. — С. 103. — ISBN 978-966-2530-29-2.
- ↑ Оглав // Книгознавство. Термінологічний словник (редакційно-видавнича справа, журналістика, поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність) : навчальне видання / за загал, ред. В.О. Жадька. — К. : ВПК «Експрес-Поліграф», 2012. — С. 184. — ISBN 978-966-2530-29-2.
- ↑ Вимоги до змісту і формату наукових видань. Міжнародний науково-технічний університет академіка Юрія Бугая. Архів оригіналу за 16 вересня 2017. Процитовано 2 грудня 2020.
Специфічними покажчиками є зміст або оглав — найперші довідково-пошукові елементи в складі апарту видання. Перше вживається у виданнях, що скаладаються з декількох творів, що характерно для збірників. Друге використовується в монографічних виданнях, у яких основу становить один твір
- ↑ Шевельов Юрій. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. (6). Архівовано з джерела 26 травня 2021. Процитовано.
Джерела ред.
- Ярема С. М. Зміст // Технічне редагування : Навч. посіб. — К. : Ун-т «Україна», 2003. — С. 138. — 284 с. — ISBN 966-8318-29-3.