Зимовець Віталій Андрійович
радянський і український кінооператор
Віталій Андрійович Зимовець (нар. 3 червня 1939 р. Остер, Чернігівська область, УРСР — 9 листопада 2018, Київ, Україна) — радянський і український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (2003). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2016)[2].
| Зимовець Віталій Андрійович | |
|---|---|
| Дата народження | 3 червня 1939 |
| Місце народження | Остер, Козелецький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 9 листопада 2018[1] (79 років) |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Громадянство |
 СРСР Україна |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | оператор-постановник, кінооператор |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0956896 |
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Віталій Андрійович Зимовець |
Біографія ред.
Народився в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1972).
З 1957 р. працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка — механіком, асистентом оператора, з 1973 р. — оператором-постановником.
Був членом Національної спілки кінематографістів України.
9 листопада 2019 в Київському Будинку кіно пройшов вечір пам'яті кіномитця[3].
Нагороди ред.
- 2003: Заслужений діяч мистецтв України
- 2004: Кінофестиваль «Бригантина» в Бердянську — «Найкраща операторська робота» (фільм «Залізна сотня»)[4]
- 2016: Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Фільмографія ред.
Операторські роботи:
- «Всюди є небо» (1966, асистент оператора у співавт.)
- «Сліпий дощ» (1969)
- «Варчина земля» (1969, у співавт.)
- «Блакитне і зелене» (1970)
- «Бумбараш» (1971, 2 с)
- «Пропала грамота» (1972)
- «Не мине і року...» (1973, 2 с)
- «Марина» (1974)
- «Небо—земля—небо» (1975)
- «Підпільний обком діє» (1978, т/ф, 2 с)
- «Ти тільки не плач» (1979)
- «Візит у Ковалівку» (1980)
- «Пора літніх гроз» (1980, т/ф, 2 с),
- «Щастя Никифора Бубнова» (1983)
- «Климко» (1983)
- «Володчине життя» (1984, т/ф, 2 а)
- «Повернення» (1987, т/ф, 2 а)
- «Штормове попередження» (1988, 2 с)
- «Мої люди» (1990, т/ф, 2 а)
- «Миленький ти мій...» (1992)
- «Дорога на Січ» (1994)
- «Страчені світанки» (1995)
- «Тупик / Глухий кут» (1998)
- «Нескорений» (2000)
- «Втрачений рай» (2000)
- «Залізна сотня» (2004)
- «Владика Андрей» (2008)
- «День переможених» (2009)
- «Третього не дано» (2009) та ін.
Примітки ред.
- ↑ Помер кінооператор Віталій Зимовець — Київ: 2018. — ISSN 2305-7289
- ↑ Укази Президента України № 495/2016 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
- ↑ Національна спілка кінематографістів України: ВЕЧІР ПАМ"ЯТІ КІНООПЕРАТОРА ВІТАЛІЯ ЗИМОВЦЯ 9 листопада, Будинок кіно (10.11.2019). Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
- ↑ VII МКФ «Бригантина» (рос.). Архів оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 9 лютого 2013.
Література ред.
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.62.
Посилання ред.
- Виталий Зимовец «В нашей стране молодому кинематографисту ждать практически нечего» [Архівовано 16 квітня 2014 у Wayback Machine.] — Kinomaster.org [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Зимовець Віталій Андрійович (фільмографія на kino-teatr.ru) [Архівовано 3 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Національна спілка кінематографістів України: Зимовець Віталій Андрійович [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]