Острів святого Брендана
Острів святого Брендана — фантомний острів в Атлантичному океані, описаний багатьма мандрівниками в Середньовіччі. Найбільш відомий за книгою «Подорожі Святого Брендана Мореплавця», в якій описуються плавання монаха Брендана Клонфертського з Ірландії на захід по Атлантичному океану. Часто вважалося, що Земля святого Брандана — не існуючий в реальності восьмий острів Канарського архіпелагу. Ототожнювалася також з островом Блаженних Птолемея і є втіленням земного Раю.
Історія ред.
Згадки щодо Острова святого Брендана відомі з IX століття. Тим самим після відкриття Америки Колумбом робилися спроби ототожнити Острів святого Брендана з Америкою і приписати святому Брендану честь її відкриття.
У 1976 році британський мандрівник Тім Северін здійснив плавання на великому човні з обшивкою із шкіри під вітрилом (куррах) з Ірландії до Ньюфаундленда, щоб довести теоретичну можливість такої подорожі. Втім, він не виявив Землі святого Брендана.
Джерела, що згадують острів ред.
Античність ред.
У II столітті Птолемей у своїй «Географії» (IV-6-34), описуючи Канарські острови, говорить про них як про Острови блаженних, один з яких, Апросітус несос (лат. Aprositus Nesos), «недосяжний або невидимий». Малося на увазі, що острів завжди знаходиться в хмарах або в тумані. Як правило, цей острів, восьмий острів Канарського архіпелагу, пізніше в літературі називали недосяжним. Пізніше його ототожнювали із Землею святого Брендана.
Середні століття ред.
Острів відомий як з британської («Подорож Святого Брендана Мореплавця»), так і з іспанської та португальської традиції. В останній він називається Сан-Барандон. Тисячі людей стверджували, в тому числі під присягою, що бачили острів.
Припускається, що Святий Брендан Клонфертський разом з 14 ченцями висадилися на острів у 512 р. і відслужили там месу. Вони залишалися на землі 15 днів, будучи прихованими густим туманом. Коли вони повернулися на кораблі, команди скаржилися, що ченці були відсутні рік.
У «Navigatio Sancti Brendan Abbatis» чернець Барино стверджує, що він відвідав той же самий острів в Атлантичному океані. Острів, за його словами, вкритий густим лісом, сонце там ніколи не заходить, і на острові завжди день. Дерева там плідні, течуть річки з прісною водою, і птахи щасливо співають на деревах.
Згадка про острів на заході Канарського архіпелагу багаторазово зустрічається в різних середньовічних творах. Так, острів намальований на мапі Северина XI століття і згадується в праці арабського автора аль-Бакрі «Книга доріг і царств», написаної в 1068 р.
Епоха Відродження ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2011) |
Новий час ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2011) |
Картографія ред.
Острів святого Брендана зображений на великій кількості географічних карт, виданих в Середні століття і Новий час. Нижче дається неповний список[1].
- Карта світу Жака Вітрі (XIII століття)
- Зображення світу Робера д'Осера (1265)
- Планісфери Херефорда Річарда де Халдінгана (кінець XIII століття)
- Німецькі планісфери Ебсторга, з написом "Втрачений острів. Святий Брендан відкрив його, але ніхто з тих пір його не бачив" (кінець XIII століття)
- Карта Пінчао (1367)
- Mapa anconitano de Weimar (1424)
- Mapa genovés de Beccari (1435)
- Mapa de Fra Muro (1457)
- Mapa de la Isla de San Borondón авторства Leonardo Torriani (1590)
- Mapa francés anónimo (1704)
- Mapa del noroeste de África, авторства Guillermo Delisle (1707)
- Perspectiva de Juan Smalley (1730)
- Perspectiva de Próspero Cazorla (XVIII століття)
- Географічна карта Готьє (1755)
Примітки ред.
- ↑ San Borondón, la isla descubierta, Tarek Ode y David Olivera, Litografía Trujillo, La Laguna (Tenerife) (2004) ISBN 84-609-3640-6
Джерела ред.
- Плавання Святого Брендана [Архівовано 30 квітня 2012 у Wayback Machine.]
- Плавание святого Брендана. Средневековые предания о путешествиях, вечных странниках и появлении обитателей иных миров. СПб.: Азбука-классика, 2002. С. 10.