Зелене (Гримайлівська селищна громада)

село Зелене
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Гримайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060110070041674
Основні дані
Засноване	1343
Населення	478
Територія	1.531 км²
Густота населення	312.21 осіб/км²
Поштовий індекс	48414
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°18′41″ пн. ш. 26°06′10″ сх. д. / 49.31139° пн. ш. 26.10278° сх. д.Координати: 49°18′41″ пн. ш. 26°06′10″ сх. д. / 49.31139° пн. ш. 26.10278° сх. д.
Відстань до; районного центру	33 км
Найближча залізнична станція	Гримайлів
Відстань до; залізничної станції	9 км
Місцева влада
Адреса ради	48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, смт Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8
Карта
	Зелене
	Зелене
Мапа
	Зелене у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Зелене.

Зеле́не — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. До 2020 адміністративний центр сільради, якій було підпорядковане село Паївка.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.^[1]

Населення — 475 осіб (2003).

Історія ред.

Перша писемна згадка — 1343. ^[2]

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Союз українок» та інші українські товариства.

Початкова (або мовою того часу – тривіальна) школа була організована спільним рішенням із ґміною сусіднього села Паївка у січні 1852 р. за сприяння місцевого греко-католицького пароха Івана Гоцького (“Gazeta Lwowska”, 31.01.1852, №25).

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Мова	Відсоток
українська	99,79%
російська	0,21%

Символіка ред.

Затверджена 23 жовтня 2020р. рішенням №1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, С.В.Ткачов, К.М.Богатов.

Герб ред.

У зеленому щиті срібний вилоподібний хрест з подвійною чорною нитяною облямівкою, кожне рамено якого обтяжене червоним хрестом з полум'яним верхнім раменом. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "ЗЕЛЕНЕ".

Зелене поле щита означає назву села; срібний вилоподібний хрест – стилізована єпитрахіль Св.Миколая. Храмовий празник в селі на Миколая. Полум'яне верхнє рамено – нагадування про те, що татари спалили село на Зелені свята.

Прапор ред.

На квадратному зеленому полотнищі білий вилоподібний хрест з шириною рамен в1/3 ширини прапора, з подвійною чорною облямівкою в 1/60 ширини прапора. На кожному рамені червоний хрест з полум'яним верхнім раменом

Релігія ред.

Стара дерев'яна церква святого Михайла, перенесена у Музей народної архітектури та побуту України

церква святителя Миколая Чудотворця (1946; ПЦУ; кам'яна);
каплиця Пресвятої Діви Марії (1925; РКЦ).

Пам'ятники ред.

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967), насипано символічну могилу УСС (1990).

Стара дерев'яна церква(1817) , перенесена у Музей народної архітектури та побуту України^[4]

Пам'ятник Т. Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1967 р. Скульптор – В. Горн (Чернівці).

Скульптура – бетон, постамент – камінь.

Скульптура – 3 м, постамент – 2,6 м.^[5]^[6]

Соціальна сфера ред.

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, АТС, пошта, торговельний заклад.

Відомі люди ред.

Народилися ред.

громадський діяч у Канаді М. Білаш,
архітектор Б. Магола.
помер Пісецький Олександр — Державний секретар пошт і телеграфів уряду ЗУНР.^[7]

Галерея ред.

Церква Святого Миколая
Дзвіниця церкви Святого Миколая
Костел
Пам'ятний знак на місці старої дерев'яної церкви, перенесеної у Музей народної архітектури та побуту України
Будинок культури
Пам'ятні знаки - Небесній сотні та з нагоди скасування панщини
Статуя Божої Матері
Стадіон