Зелене (Верховинський район)
Зеле́не — село в Україні, у Верховинському районі Івано-Франківської області. Адміністративний центр Зеленської сільської громади.
| село Зелене | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Верховинський район |
| Громада | Зеленська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | XV ст. |
| Населення | 815 |
| Площа | 8 км² |
| Густота населення | 101,88 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78730 |
| Телефонний код | +380 3432 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°03′03″ пн. ш. 24°45′22″ сх. д. / 48.05083° пн. ш. 24.75611° сх. д.Координати: 48°03′03″ пн. ш. 24°45′22″ сх. д. / 48.05083° пн. ш. 24.75611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
797 м |
| Водойми | Чорний Черемош, Людовець, Гнилець, Змянки |
| Відстань до обласного центру |
135 км |
| Відстань до районного центру |
22,5 км |
| Найближча залізнична станція | Ворохта |
| Відстань до залізничної станції |
43,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78730 Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Зелене |
| Сільський голова | Феркаляк Володимир Михайлович |
| Карта | |
  Зелене | |
 Зелене | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Відстань до райцентру Верховина становить близько 22 км і проходить автошляхом місцевого значення. Найближча залізнична станція Ворохта знаходиться за 43 км. Село лежить у межах Карпатського національного природного парку та у долині Чорного Черемошу. Населення — 815 осіб.
Назва ред.
У 1993 р. назву села Зелена було змінено на одну літеру.[1]
Географія ред.
Присілком села протікає річка Погорілець. У селі потоки Людовець, Гнилець, Змянки, Скорушни, Студенєк, Погорілець впадають у річку Чорний Черемош.
Історія ред.
Зелену засновано на початку XV століття. У квітні 1920 року Зелена стала центром селянського повстання проти Польщі. Загін повстанців, що розташувався на горі Платку, об'єднував близько 600 чоловік.
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Угорський Зеленської сільської ради Жаб'євського району перейменовано на хутір Яструбці.[2]
За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Жаб'ївському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Гринява, Бистрець і Зелене.[3]
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Зеленської сільської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району, село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району.[5]
Релігійні споруди ред.
Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене) ред.
Докладніше: Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене)
У центрі села розташована дерев'яна гуцульська церква — пам'ятка архітектури національного значення. Церква хрестоподібна в плані з масивною центральною навою та невеликими боковими раменами. Побудована в 1869 році, використовується парафією Православної церкви України.[6][7]
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 757 осіб, з яких 386 чоловіків та 371 жінка.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 814 осіб.[9]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,88 % |
| російська | 0,12 % |
Інфраструктура ред.
У селі є церква, два лісопункти, чотири лісництва, середня загальноосвітня школа I—III cт. та дві школи І ст., пришкільна їдальня, два будинки культури, клуб, дві бібліотеки, три амбулаторії, здоровпункт, аптека, при шкільна їдальня, вісім магазинів.
Ґрунтова дорога з села веде через вододільний хребет Чивчинських гір, Копилаським перевалом, до села Руська Поляна на Марморощині.[11] Попри десятиріччя обіцянок обласних керівників про відкриття пішохідного переходу через кордон, такий проєкт залишається малоймовірним.
Відомі люди ред.
- Феогност (Бодоряк) — єпископ Богородчанський Православної Церкви України;
- Янушевська Василина — поетеса та вишивальниця.
Примітки ред.
- ↑ Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019.
- ↑ «Прикарпатська правда», 13 липня 1946
- ↑ Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 43. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2019.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ Храм Усікновення голови Івана Хрестителя с. Зелене » Коломийська єпархія. kolomija.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- ↑ Йосип Гілецький. Перевали Українських Карпат. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 21 квітня 2020.
Посилання ред.
- Історичне Прикарпаття [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |