Зелене (Верховинський район)

Село Верховинського району Івано-Франківської області, Україна

Зеле́не — село в Україні, у Верховинському районі Івано-Франківської області. Адміністративний центр Зеленської сільської громади.

село Зелене
Село Зелене, присілок Шибене
Село Зелене, присілок Шибене
Село Зелене, присілок Шибене
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Верховинський район
Громада Зеленська сільська громада
Основні дані
Засноване XV ст.
Населення 815
Площа км²
Густота населення 101,88 осіб/км²
Поштовий індекс 78730
Телефонний код +380 3432
Географічні дані
Географічні координати 48°03′03″ пн. ш. 24°45′22″ сх. д. / 48.05083° пн. ш. 24.75611° сх. д. / 48.05083; 24.75611Координати: 48°03′03″ пн. ш. 24°45′22″ сх. д. / 48.05083° пн. ш. 24.75611° сх. д. / 48.05083; 24.75611
Середня висота
над рівнем моря
797 м
Водойми Чорний Черемош, Людовець, Гнилець, Змянки
Відстань до
обласного центру
135 км
Відстань до
районного центру
22,5 км
Найближча залізнична станція Ворохта
Відстань до
залізничної станції
43,5 км
Місцева влада
Адреса ради 78730 Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Зелене
Сільський голова Феркаляк Володимир Михайлович
Карта
Зелене. Карта розташування: Україна
Зелене
Зелене
Зелене. Карта розташування: Івано-Франківська область
Зелене
Зелене
Мапа
Мапа

CMNS: Зелене у Вікісховищі

Відстань до райцентру Верховина становить близько 22 км і проходить автошляхом місцевого значення. Найближча залізнична станція Ворохта знаходиться за 43 км. Село лежить у межах Карпатського національного природного парку та у долині Чорного Черемошу. Населення — 815 осіб.

Назва ред.

У 1993 р. назву села Зелена було змінено на одну літеру.[1]

Географія ред.

 
Дощ в селі Зелене

Присілком села протікає річка Погорілець. У селі потоки Людовець, Гнилець, Змянки, Скорушни, Студенєк, Погорілець впадають у річку Чорний Черемош.

Історія ред.

Зелену засновано на початку XV століття. У квітні 1920 року Зелена стала центром селянського повстання проти Польщі. Загін повстанців, що розташувався на горі Платку, об'єднував близько 600 чоловік.

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР хутір Угорський Зеленської сільської ради Жаб'євського району перейменовано на хутір Яструбці.[2]

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Жаб'ївському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Гринява, Бистрець і Зелене.[3]

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Зеленської сільської громади.[4]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Верховинського району, село увійшло до складу новоутвореного Верховинського району.[5]

Релігійні споруди ред.

Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене) ред.

Докладніше: Церква Усікновення голови Івана Хрестителя (Зелене)

У центрі села розташована дерев'яна гуцульська церквапам'ятка архітектури національного значення. Церква хрестоподібна в плані з масивною центральною навою та невеликими боковими раменами. Побудована в 1869 році, використовується парафією Православної церкви України.[6][7]

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 757 осіб, з яких 386 чоловіків та 371 жінка.[8]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 814 осіб.[9]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]

Мова Відсоток
українська 99,88 %
російська 0,12 %

Інфраструктура ред.

У селі є церква, два лісопункти, чотири лісництва, середня загальноосвітня школа I—III cт. та дві школи І ст., пришкільна їдальня, два будинки культури, клуб, дві бібліотеки, три амбулаторії, здоровпункт, аптека, при шкільна їдальня, вісім магазинів.

Ґрунтова дорога з села веде через вододільний хребет Чивчинських гір, Копилаським перевалом, до села Руська Поляна на Марморощині.[11] Попри десятиріччя обіцянок обласних керівників про відкриття пішохідного переходу через кордон, такий проєкт залишається малоймовірним.

Відомі люди ред.

Примітки ред.

  1. Нормативно-правові акти з питань адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 28 жовтня 2019.
  2. «Прикарпатська правда», 13 липня 1946
  3. Реабілітовані історією. ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ. Книга перша. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2004. — С. 43. — ISBN 966-8090-63-2 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2019.
  4. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
  7. Храм Усікновення голови Івана Хрестителя с. Зелене » Коломийська єпархія. kolomija.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 19 березня 2021.
  8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Івано-Франківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  10. Розподіл населення за рідною мовою, Івано-Франківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  11. Йосип Гілецький. Перевали Українських Карпат. Архів оригіналу за 29 травня 2019. Процитовано 21 квітня 2020.

Посилання ред.