Збірна Бельгії з футболу

Бельгія
Прізвисько	Червоні дияволи (нід. De Rode Duivels, фр. Les Diables rouges, нім. Die Roten Teufel)
Асоціація	Королівська Бельгійська футбольна асоціація
Тренер	Доменіко Тедеско
Найбільше виступів	Ян Вертонген (153)
Найкращий бомбардир	Ромелу Лукаку (83)
Код ФІФА	BEL
Місце в рейтингу ФІФА	3 ▲ 1 (4 квітня 2024)
Домашня Виїзна
Перший матч  Бельгія 3:3 Франція  (Уккел, Бельгія; 1 травня 1904)
Найбільша перемога  Бельгія 9:0  Замбія (Брюссель, Бельгія; 4 червня 1994)  Бельгія 10:1 Сан-Марино  (Брюссель, Бельгія; 28 лютого 2001)  Бельгія 9:0 Гібралтар  (Льєж, Бельгія; 31 серпня 2017)  Бельгія 9:0 Сан-Марино  (Брюссель, Бельгія; 10 жовтня 2019)
Найбільша поразка  Англія 11:2 Бельгія  (Лондон, Англія; 17 квітня 1909)
Чемпіонат світу
Виступів	14 (вперше у 1930)
Найвище досягнення	третє місце, 2018
Чемпіонат Європи
Виступів	6 (вперше у 1972)
Найвище досягнення	друге місце, 1980

Збірна Бельгії з футболу (нід. Belgisch nationaal voetbalelftal, фр. Équipe nationale belge de football, нім. Belgische Fußballnationalmannschaft) — національна футбольна команда Бельгії, яка керується Королівською Бельгійською футбольною асоціацією і представляє країну на міжнародному рівні.

Станом на 4 квітня 2024 посідає 3-e місце у рейтингу футбольних збірних світу.

Історія

Збірна Бельгії перед своїм першим міжнародним матчем проти Франції, 1 травня 1904

Початок

Бельгійці зіграли свій перший офіційний матч 1 травня 1904 року проти команди Франції в рамках Évence Coppée Trophy, гра завершилась внічию 3-3. Цей легендарний, перший для обох збірних, матч на «Stade Vivier d'Oie» в Уккелі (Бельгія) відвідало 1,500 глядачів. Двадцять днів потому, Бельгія та Франція були серед семи країн — засновників ФІФА. До гри з Францією бельгійці провели ще декілька матчів, однак у їх команді грали британці, тому ці ігри не рахують як ігри збірної Бельгії, до прикладу 28 квітня 1901 бельгійці перемогли команду Голландії 8–0. З 1906 року бельгійці у світі відомі, як «Червоні дияволи», завдяки журналісту П'єру Волкієрсу, який так схарактеризував команду після трьох перемог того року: 5–0 над Францією та 5–0 і 3–2 над Нідерландами. Прізвисько журналіст пов'язав з тим, що від самого початку (і до тепер) команда грає в червоній формі. У 1920, «Червоні дияволи» вибороли золоті медалі домашньої олімпіади, у в неоднозначному матчі, коли їхні опоненти — команда Чехословаччини покинула поле. Хоча результати бельгійців на Олімпіадах 20-х років були хорошими, у трьох чемпіонатах світу в 30-х роках команда грала погано. Протягом наступних сорока років команда зарекомендувала себе як міцний середняк.

Золотий період

Час найбільших успіхів для бельгійської збірної розпочався з Євро 80, коли команда стала другою. Період 80-х — початок 90-х вважається золотим періодом бельгійської команди. Під керівництвом Гі Тіса, який тренував команду у більш ніж 100 офіційних іграх, Бельгія здобула репутацію фізично потужної, відмінно організованої команди, з якою не легко грати. У цей період (1982—2002), Бельгія кваліфікувалася на всі Чемпіонати Світу та у більшості з них там пройшла у друге коло. На ЧС 1986, команда дійшла до півфіналу. Напряму команда ще потрапила на ЧС 1990 і 1994, а от на два наступні ЧС 1998 і ЧС 2002 бельгійцям довелось долати сито плей-офф. У цей час за команду виступали такі гравці високого класу, як воротарі Жан-Марі Пфафф і Мішель Прюдомм, захисник Ерік Геретс, півзахисник Ян Кулеманс, плеймейкер Енцо Шифо, нападник Люк Ніліс. Після ЧС 2002, декілька провідних гравців команди, серед них Марк Вільмотс і Герт Вергеєн припинили виступи за збірну.

Збірна Бельгії у 2013 році, перед товариською грою проти команди США.

Нове Золоте покоління

Після невиходу, вперше з 1978 року, на Чемпіонат світу (Чемпіонат світу з футболу 2006) контракт з тренером Айме Антенісом був розірваний у грудні 2005 і вже з 1 січня 2006 на пост тренера був призначений Рене Вандерейкен. Та з новим тренером команда не пробилась на Євро 2008 і показала слабкі результати у кваліфікації ЧС 2010, тренер був звільнений, а його місце з приставкою в.о. зайняв Франк Веркаутерен. Після поразки від команди Вірменії 1-2 у вересні 2009 посаду головного тренера Бельгії обійняв Дік Адвокат. Та вже у квітні 2010, Адвокат стає тренером збірної Росії. З тренером Жоржем Лекенсом, команда пропустила Євро 2012. Тоді під свою опіку збірну прийняв Марк Вільмотс і 11 жовтня 2013 команда напряму кваліфікувалася на Чемпіонат світу з футболу 2014. Основу команди Вільмотса склали гравці, молодіжної команди Бельгії, котрих багато ЗМІ вже встигли назвати новим золотим поколінням.

На ЧС-2014 і ЧЄ-2016 бельгійська команда впевнено виходила до чвертьфіналу. На ЧС-2018 в Росії збірна завоювала бронзові нагороди, що є кращим досягненням збірної. У півфіналі Бельгія поступилася майбутнім переможцям турніру збірній Франції з рахунком 0:1. В матчі за третє місце бельгійці обіграли збірну Англії з рахунком 2:0. Голкіпер бельгійців Тібо Куртуа отримав приз "Золоті рукавички" імені Лева Яшина, а капітан команди Еден Азар отримав срібний м'яч, як другий кращий гравець турніру, поступившись переможцю Лукі Модричу.

На ЧС-2022 в Катарі бельгійська збірна не змогла вийти з групи, пропустивши вперед збірні Марокко та Хорватії.

Домашня арена

Більшість своїх домашніх матчів команда проводить на стадіоні імені короля Бодуена у Брюсселі, котрий вміщує 50,093 глядачів. Стадіон є мультифункціональним і використовується для змагань з атлетики та проведення концертів. Зведений як стадіон Сторіччя у 1930 році арена була перейменована на стадіон Гейсел у 1946, а у 1995 році було здійснена ґрунтовна реконструкція. З того часу стадіон має сучасну назву. З 1958 по 1996 на арені відбулося 4 фінали Ліги Чемпіонів і 4 фінали Кубку володарів кубків, та матчі двох чемпіонатів Європи (1972, 2000). У 1985, під час фіналу Ліги Чемпіонів, на арені відбулася трагедія, котра забрала життя 39 вболівальників Ліверпуля.

Міжнародні турніри

     Господарі       Переможці       Фіналісти       Третє місце       Четверте місце  

Чемпіонати світу Чемпіонати світу з футболу Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- 1930 груповий турнір 11 2 0 0 2 0 4 1934 1/8 фіналу 15 1 0 0 1 2 5 1938 1/8 фіналу 13 1 0 0 1 1 3 1950 не брала участі 1954 груповий турнір 12 2 0 1 1 5 8 1958 не пройшла кваліфікацію 1962 1966 1970 груповий турнір 10 3 1 0 2 4 5 1974 не пройшла кваліфікацію 1978 1982 груповий турнір 10 5 2 1 2 3 5 1986 півфінал 4 7 2 2 3 12 15 1990 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 6 4 1994 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 4 4 1998 груповий турнір 19 3 0 3 0 3 3 2002 1/8 фіналу 14 4 1 2 1 6 7 2006 не пройшла кваліфікацію 2010 2014 чвертьфінал 6 5 4 0 1 6 3 2018 третє місце 3 7 6 0 1 16 6 2022 груповий турнір 3 1 1 1 1 2 Усього третє місце 14/22 51 21 10 20 69 74

Чемпіонати Європи Чемпіонати Європи з футболу Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- 1960 не пройшла кваліфікацію 1964 1968 1972 півфінал 3 2 1 0 1 3 3 1976 не пройшла кваліфікацію 1980 фінал 2 4 1 2 1 4 4 1984 груповий етап 10 3 1 0 2 4 8 1988 не пройшла кваліфікацію 1992 1996 2000 груповий етап 12 3 1 0 2 2 5 2004 не пройшла кваліфікацію 2008 2012 2016 чвертьфінал 6 5 3 0 2 9 5 2020 чвертьфінал 5 5 4 0 1 9 3 Усього 2 місце 6/16 22 11 2 9 31 28    — країна-господар фінального турніру

Ліга націй УЄФА

Ліга націй УЄФА
Рік	Ліга	Група	І	В	Н	П	М+	М-	П/П	Рей
2018—19	A	2	4	3	0	1	9	6	▬	8-e
2020—21	A	2	8	5	0	2	19	11	▬	4-е
2022—23	A	4	6	3	1	2	11	8	▬	7-е
2024—25	A	Буде визначено
Усього			18	11	1	5	39	25

Гравці збірної

Поточний склад

Наступні 26 гравці були оголошені у списку збірної для участі у ЧС-2022.

Матчі та голи вірні станом на 20 грудня 2022 року, після матчу проти Нідерландів.

№	Поз.	Гравець	Дата народження (вік)	Ігри	Голи	Клуб
1		Тібо Куртуа	11 травня 1992 (31 рік)(19920511)	100	0	Реал Мадрид
12		Сімон Міньйоле	6 березня 1988 (36 років)(19880306)	35	0	Брюгге
13		Кун Кастельс	25 червня 1992 (31 рік)(19920625)	4	0	Вольфсбург
2		Тобі Алдервейрелд	2 березня 1989 (35 років)(19890302)	127	5	Антверпен
3		Артур Теат	25 травня 2000 (23 роки)(20000525)	4	0	Ренн
4		Ваут Фас	3 квітня 1998 (26 років)(19980403)	1	0	Лестер Сіті
5		Ян Вертонген	24 квітня 1987 (37 років)(19870424)	145	9	Андерлехт
15		Тома Меньє	12 вересня 1991 (32 роки)(19910912)	62	8	Боруссія Дортмунд
21		Тімоті Кастань	5 грудня 1995 (28 років)(19951205)	29	2	Лестер Сіті
26		Зено Дебаст	24 жовтня 2003 (20 років)(20031024)	3	0	Андерлехт
6		Аксель Вітсель	12 січня 1989 (35 років)(19890112)	130	12	Атлетіко Мадрид
7		Кевін Де Брейне	28 червня 1991 (32 роки)(19910628)	97	25	Манчестер Сіті
8		Юрі Тілеманс	7 травня 1997 (26 років)(19970507)	58	5	Лестер Сіті
11		Яннік Карраско	4 вересня 1993 (30 років)(19930904)	62	8	Атлетіко Мадрид
18		Амаду Онана	16 серпня 2001 (22 роки)(20010816)	4	0	Евертон
19		Леандер Дендонкер	15 квітня 1995 (29 років)(19950415)	31	1	Астон Вілла
20		Ганс Ванакен	24 серпня 1992 (31 рік)(19920824)	23	5	Брюгге
22		Шарль Де Кетеларе	10 березня 2001 (23 роки)(20010310)	11	1	Мілан
9		Ромелу Лукаку	13 травня 1993 (30 років)(19930513)	104	68	Інтер Мілан
10		Еден Азар ()	7 січня 1991 (33 роки)(19910107)	126	33	Реал Мадрид
14		Дріс Мертенс	6 травня 1987 (36 років)(19870506)	109	21	Галатасарай
16		Торган Азар	29 березня 1993 (31 рік)(19930329)	47	9	Боруссія Дортмунд
17		Леандро Троссар	4 грудня 1994 (29 років)(19941204)	24	5	Брайтон енд Гоув Альбіон
23		Міші Батшуаї	2 жовтня 1993 (30 років)(19931002)	50	27	Фенербахче
24		Лої Опенда	16 лютого 2000 (24 роки)(20000216)	6	2	Ланс
25		Жеремі Доку	27 травня 2002 (21 рік)(20020527)	12	2	Ренн

Рекордсмени

Гравці, що провели найбільше ігор

Станом на 19 листопада 2023 року

#	Гравець	Період	Ігор	Голів
1	Ян Вертонген	2007—	152	10
2	Аксель Вітсель	2008—2022	130	12
3	Тобі Алдервейрелд	2009—2022	127	5
4	Еден Азар	2008—2022	126	33
5	Ромелу Лукаку	2010—	113	83
6	Дріс Мертенс	2011—2022	109	21
7	Тібо Куртуа	2011—	102	0
8	Кевін Де Брейне	2010—	99	25
9	Ян Кулеманс	1977—1991	96	23
10	Тіммі Сімонс	2001—2016	94	6

Бомбардири

Станом на 14 листопада 2023 року

#	Гравець	Період	Голів	Ігор	За гру
1	Ромелу Лукаку	2010—	83	113	0.73
2	Еден Азар	2008–2022	33	126	0.26
3	Бернар Воргоф	1928–1940	30	61	0.49
	Поль ван Гімст	1960–1974	30	81	0.37
4	Марк Вільмотс	1990–2002	29	70	0.41
5	Джозеф Мерманс	1945–1956	27	56	0.48
6	Міші Батшуаї	2015—	27	53	0,51
7-8	Раймон Брен	1925–1939	26	54	0.48
	Роберт Де Вен	1906–1913	26	23	1.13
9	Кевін Де Брюйне	2010—	26	99	0.26
10	Веслі Сонк	2001–2010	24	55	0.44

Різновиди кольорів форми збірної Бельгії

1986-90 Домашня

2002 Домашня

2009 Домашня

2010 Домашня

Посилання

• Офіційний сайт (фр.)(англ.)(нім.)(нід.)