Західництво

За́хідники, За́хідництво — напрямок російської антифеодальної громадської думки 1840-х років, що протистояв слов'янофілам. Первісною організаційною базою західників були Московські літературні салони. Ідейні суперечки в московських салонах зображені Герценим в «Минулому і думах». У московський гурток західників входили Герцен, Грановський, Огарьов, Боткін, Кетчер, Корш, Кавелін та інші. Тісний зв'язок з гуртком мав Бєлінський, що жив у Петербурзі, до західників відносився також Іван Тургенєв.

До загальних рис ідеології західників відносяться неприйняття феодально-кріпосницьких порядків в економіці, політиці й культурі; вимога соціально-економічних реформ за західним зразком. Представники західників вважали можливим встановити буржуазно-демократичний лад мирним шляхом — за допомогою освіти і пропаганди сформувати громадську думку і змусити монархію на буржуазні реформи; вони високо оцінювали перетворення Петра I.

Західники виступали за подолання соціальної та економічної відсталості Росії не на базі розвитку самобутніх елементів культури, як пропонували слов'янофіли, а за рахунок досвіду Європи, котра пішла вперед в економічному розвитку. Вони акцентували увагу не на розбіжностях Росії та Заходу, а на загальному в їхній історичній та культурній долі.

У середині 1840-х років в середовищі західників стався принциповий розкол — після диспуту Герцена з Грановським західники розділилося на ліберальне (Анненков, Грановський, Кавелін та інші) і революційно-демократичне крило (Герцен, Огарьов, Бєлінський). Розбіжності стосувалися ставлення до релігії (Грановський і Корш відстоювали догмат про безсмертя душі, демократи і Боткін виступали з позицій атеїзму та матеріалізму) і питання про методи реформ і пореформеного розвитку Росії (демократи висували ідеї революційної боротьби та побудови соціалізму). Ці розбіжності були перенесені і в сферу естетики і філософії.

На філософські пошуки західників зробили вплив: на ранніх етапах — Шиллер, Гегель, Шеллінг; пізніше Фейєрбах, Конт і Сен-Сімон.

У пореформенний час, в умовах капіталістичного розвитку західництво як особливий напрямок у суспільній думці перестав існувати.

Погляди західників отримали розвиток в російській ліберальній думці кінця XIX — початку XX століття.

Джерела

• Грєбцова І. С. Західники [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 292. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• История славянофильства и западничества в России [Архівовано 27 жовтня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання

• Западнічество // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 381.
• «Западничество» в новейшем философском словаре [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.]
• Значение слова «Западники» в Большой советской энциклопедии [Архівовано 7 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• Н. О. Лосский. История русской философии. Западники [Архівовано 24 серпня 2010 у Wayback Machine.]
• П. В. Анненков. Литературные воспоминания [Архівовано 26 серпня 2010 у Wayback Machine.]
• А. И. Герцен. Былое и думы. Часть четвёртая [Архівовано 13 серпня 2012 у Wayback Machine.]