Закон Меє (акцентологія)

Не плутати з Законом Меє у фонетиці.

Закон Меє́ (також «метатоні́я Меє́»^[1]) — акцентуаційний закон у праслов'янській мові, що його 1902 року відкрив А. Меє. Суть закону полягає в тім, що балто-слов'янський акутований кореневий голосний у словах рухомої акцентної парадигми став у праслов'янській мові циркумфлексованим. Отже, закон Меє пояснив утрату акутованих форм у слов'янській рухомій акцентній парадигмі, на відміну від балтійскої, де акут зберігся^[2], наприклад: укр. головá, гóлову, але лит. galvà, gálvą, сербохорв. sȋn, але лит. sū́nų. Ф. Кортланд дану зміну пов'язуює з утратою ларингалів.

Суть ред.

На час дії закону Меє (після метатези плавних^[1]) ларингали вже зникли між приголосними (пра-і.є. dʰugHtḗr >… лит. duktė̃, Педерсенів закон), між голосними (пра-і.є. golHvaHes >... лит. galvõs) і перед кінцевим носовим (пра-і.є. ronkaHm >... лит. rañką). Згодом ларингали спершу занепали в позиції перед наголошеним складом, унаслідок чого попередня або наступна голосівка подовжувалася, отримавши циркумфлекс:

пра-і.є. *suHnumí > *sūnumí;
пра-і.є. *pHiláH > *pīláH.
пра-і.є. *ópsnovaH > *ópsnovā;
пра-і.є. *HédHinum > *édīnum^[3];
пра-і.є. *golHváH > *golváH;
пра-і.є. *gólHvaH+m > *gólvaH+m.

У першому складі після наголошеного ларингали ще зберігалися.

Подальший розвиток ред.

Після заверешення дії закону Меє ларингали досі залишалися в кореневім складі до того часу, коли вони остаточно занепали. Тоді вже ніяких змін не відбувалося:

пра-і.є. *žènaH > *žèna (а не *žḗna) >... укр. жонá (наголос пересунувся через пізніший закон Дибо).

Джерела ред.

N.E. Collinge. The Laws of Indo-European. — Amsterdam / Philadelphia : John Benjamins Publishing, 1985. — С. 117-118.
Ranko Matasović. Poredbenopovijesna gramatika hrvatskoga jezika. — Zagreb : Matica hrvatska, 2008. — С. 133. — ISBN 978-953-150-840-7.
Frederik Kortlandt. Slavic accentuation. A Study in Relative Chronology. — Lisse / Netherlands : The Peter de Ridder Press, 1975. — С. 10-12.

Примітки ред.

↑ ^а ^б Sukač, Roman (2013). Holzer and his chronology. Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською) . Cambridge scholars publishing. с. 271.
↑ Sukač, Roman (2013). Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською) . Cambridge scholars publishing. с. 253.
↑ Stachowski, Marek (2012). Studia Etymologica Cracoviensia 17 (Англійською) . Kraków: Jagiellonian University Press. с. 167. ISBN 978-83-233-3358-6.

[:0-1] а ^б Sukač, Roman (2013). Holzer and his chronology. Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською) . Cambridge scholars publishing. с. 271.

[2] Sukač, Roman (2013). Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською) . Cambridge scholars publishing. с. 253.

[3] Stachowski, Marek (2012). Studia Etymologica Cracoviensia 17 (Англійською) . Kraków: Jagiellonian University Press. с. 167. ISBN 978-83-233-3358-6.

[1]

[2]

[3]