Забродський Андрій Георгійович

Андрій Георгійович Забродський (нар.. 26 червня 1946, Херсон, Українська РСР СРСР) — радянський і російський фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор. Академік РАН (2016). Один з провідних вчених Фізико-технічного інституту ім. А. Ф. Йоффе Російської Академії наук у Санкт-Петербурзі, директор Інституту у 2003—2017 роках.

Забродський Андрій Георгійович
Народився 26 червня 1946(1946-06-26) (77 років)
Херсон, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність фізик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Заклад Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація)
премія Ради Міністрів СРСР

Біографія ред.

Андрій Забродський народився в 1946 році в Херсоні.

У 1970 році з відзнакою закінчив факультет радіоелектроніки Ленінградського політехнічного інституту за спеціальністю «радіофізика і електроніка» (спеціалізація «квантова електроніка»). Дипломну роботу, присвячену дослідженню просторового випромінювання гетеролазерів, написав у керованому Жоресом Алфьоровим секторі Фізико-технічного інституту імені А. Ф. Йоффе (ФТІ). Після навчання був призваний на службу до лав Радянської армії на посаді інженер-лейтенанта (1970—1972).

З 1972 року — у Фізико-технічного інституту ім. А. Ф. Йоффе. Після навчання в аспірантурі працював інженером (1975—1978), молодшим науковим співробітником (1978—1983), старшим науковим співробітником (1983—1989). У 1975 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук, у 1987 році — доктора фізико-математичних наук. З 1989 року обіймає посаду завідувачем лабораторії «Нерівноважні процеси в напівпровідниках». З 2003 року до кінця 2017 року обіймав посаду директора ФТІ.

У 2008 році обраний членом-кореспондентом, а в 2016 році — академіком Російської академії наук (РАН); у 2017—2022 роках входив до складу Президії РАН[1].

Наукова діяльність ред.

З 1970-х років Андрій Забродський працював у галузі фізики невпорядкованих систем: займався вивченням їх низькотемпературних властивостей — проблемою ефекту перемикання, потім — стрибкової провідності і переходу метал-ізолятор. У його роботах було встановлено, зокрема, природу електронного ефекту перемикання в компенсованих напівпровідниках, доведено існування кулонівської щілини в ізоляторному стані речовини і те, що перехід ізолятор-метал у компенсованих напівпровідниках носить характер фазового переходу другого роду і супроводжується вибухом кулонівської щілини.

У 1980-х роках брав участь (спільно з державним оптичним інститутом) у розробці перших вітчизняних глибокоохолоджуваних болометрів, розвинув напрямок діагностики надпровідних матеріалів на основі дослідження ефектів магнітозалежного субміліметрового поглинання.

У 1980-1990-ті роки Андрій Забродський запропонував і розвинув метод спектроскопії електронних станів у германії на основі дослідження кінетики його нейтронного легування, обумовленої реакцією захоплення орбітального електрона 71Ge-71Ga; метод був використаний як у напівпровідниковій, так і в ядерно-фізичній галузях.

У 2004 році організував у ФТІ і очолив напрямок, пов'язаний з розробленням мікро — і нанотехнологій для водневої енергетики.

Автор та співавтор понад 180 наукових праць.

Педагогічна та організаційна діяльність ред.

Керує науковою школою у Фізико-технічному інституті імені А. Ф. Йоффе Російської Академії наук. З 1993 року — за сумісництвом професор кафедри експериментальної фізики Санкт-Перербурзького політехнічного інституту. Викладає загальний курс фізики, організував навчальний семінар за цим курсом. У 2005 році заснував і очолив кафедру фізики та сучасних технологій твердотільної електроніки в Санкт-Петербурзькому державному електротехнічному університеті (СПбДЕУ).

Андрій Забродський — член спеціалізованої вченої ради при СПбДЕУ. Підготував трьох кандидатів наук. Член Президії Санкт-Петербурзького наукового центру РАН[2]

Нагороди та премії ред.

Нагороджений знаком «Винахідник СРСР» (1986).

Удостоєний премії Ради Міністрів СРСР у складі авторського колективу за розробку і впровадження перетворювачів кріогенних температур (1988).

Основні наукові праці ред.

Література ред.

Примітки ред.

  1. Н. Демина (29 вересня 2017). Определен новый состав Президиума РАН. Троицкий вариант — Наука. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 29 вересня 2017.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 5 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання ред.