Заболотне (Тульчинський район)

село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області

Заболо́тне (до 1929 — Чоботарка) — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. Населення становить 1397 осіб.

село Заболотне
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Тульчинський район Тульчинський район
Громада Крижопільська селищна громада
Код КАТОТТГ UA05100070040022108
Облікова картка Заболотне 
Основні дані
Засноване 1756 (268 років)
Населення 1397 осіб
Площа 1,8 км²
Густота населення 776,1 осіб/км²
Поштовий індекс 24631
Телефонний код +380 4340
Географічні дані
Географічні координати 48°25′45″ пн. ш. 28°54′06″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 28.90167° сх. д. / 48.42917; 28.90167Координати: 48°25′45″ пн. ш. 28°54′06″ сх. д. / 48.42917° пн. ш. 28.90167° сх. д. / 48.42917; 28.90167
Середня висота
над рівнем моря
294 м
Відстань до
обласного центру
116 км
Відстань до
районного центру
37 км
Найближча залізнична станція Крижопіль
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 24600, Вінницька обл., Тульчинський р-н., смт Крижопіль, вул. Героїв України, 59
Карта
Заболотне. Карта розташування: Україна
Заболотне
Заболотне
Заболотне. Карта розташування: Вінницька область
Заболотне
Заболотне
Мапа
Мапа

CMNS: Заболотне у Вікісховищі

Географія ред.

Село Заболотне розташоване за 116 км від обласного центру та за 37 км від районного центру. Фізична відстань до адміністративного центру селищної громади становить 7 км і частково збігається із автошляхом територіального значення Т 0202[1]. Найближча залізнична станція Крижопіль (за 7 км).

У селі бере початок Безіменна річка, ліва притока Бережанки.

В околицях села розташоване заповідне урочище Соколівська дача.

Назва ред.

Село отримало назву на честь видатного українського мікробіолога Данила Заболотного, який в ньому народився у 1866 році. У селі зберігся будинок, де народився вчений, діє меморіальний музей.

Історія ред.

Вперше у письмових джерелах село згадується 1756 року, тоді воно належало поміщикам Бржозовським. У 1847 році відробляли панщину 5 парних тяглових, 129 тяглових і 13 безкінних селянських господарств. Завдяки близькості чорноморських портів поміщики вирощували пшеницю на експорт.

Після скасування кріпосного права 1861 року заможні селяни купували землю в поміщиків, вирощували технічні культури, будували нові млини та олійні. Худобу продавали в Жабокричі, а хліб, фрукти, тютюн та мед возили до Одеси. Бідніші селяни працювали на будівництві залізниці Київ — Одеса, цукрового заводу в Соколівці.

Станом на 1893 рік в селі Чоботарка Ольгопільського повіту Чоботарської волості Подільської губернії налічувалось 334 домогосподарства, 1829 жителів[2].

На початку XX століття в Чоботарці налічувалось 412 домогосподарств і 1940 мешканців, 13 вітряків та 3 олійниці. Чимало селян працювали на бурякових плантаціях власника Соколівської цукроварні, якому лише в Чоботарці належало 595 десятин землі.

Нерівномірний розподіл худоби, землі, знарядь її обробітку зумовлював усе більше майнове розшарування селян. Через бідність та безземелля великої частини селян траплялись бунти проти поміщиків, незаможні селяни підтримували революційні настрої та прихід радянської влади. Під час революції у 1905—1907 роках основною формою боротьби селян Чоботарки став рух за землю.

У 1918—1921 роках село опининилося в центрі боротьби за владу між Червоною армією, військами Петлюри та Денікіна і кожен з них мав прихильників та противників серед місцевих жителів. У 1921 році в селі була встановлена радянська влада. У 1929 році утворилися колгоспи. Однак, противники радянської влади до 1930 року чинили активний опір колективізації.

У радянські часи кількість населення становила 1980 жителів.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Крижопільської селищної громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Крижопільського району, село увійшло до складу Тульчинського району[4].

Соціальна сфера ред.

У 1881 році в селі відкрили однокласну школу, де навчалися лише хлопчики, яких навчав лише один вчитель. У 1903—1913 роках її відвідувало 10 % дітей шкільного віку, оскільки більшість селян не мали змоги оплачувати навчання дітей. У 1903 році школу закінчило 17 хлопчиків та 3 дівчинки. У 1907 році в селі було відкрито нижчу агротехнічну школу, в якій навчалося 35 селянських дітей.

1936 року в селі відкрили середню школу. У 1940 році на базі навчально-тракторного комбінату було створено ремісниче училище, яке готувало кадри для сільського господарства.

У 1936 році на території села відкрита лікарня, а з 1939 року на її базі відкрито дитячий санаторій на 60 ліжок.

У часи незалежної України у селі працює загальноосвітня школа І—ІІ ступееів та вище професійне училище.

Відомі особи ред.

Примітки ред.

  1. Село Заболотне на Google.Maps
  2. Гульдман, В. (1893). Населені пункти Подільської губернії (російською) . с. 539. (рос.)
  3. Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Література ред.

  • Є.С. Коношевська, В.Я. Поліщук. Заболо́тне // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 341—349

Посилання ред.