Жіл Вісенте
Жіл Вісе́нте, також Вісе́нті (Gil Vicente; бл. 1470 — бл. 1539[7]) — португальський поет і драматург. Основоположник португальського театру.[8] Знаний під прізвиськом Трубадур.
| Жіл Вісенте | |
|---|---|
| порт. Gil Vicente | |
 | |
| Народився |
1465[1][4][…] Гімарайнш[4] |
| Помер |
1536[1][2][…] Лісабон, Португалія[5] |
| Країна |
.svg){kind=small} Португальське королівство |
| Діяльність | драматург, поет, письменник, актор |
| Alma mater | Саламанкський університет |
| Знання мов | іспанська[4] і португальська[4] |
| Жанр | фарс і comedyd |
| Magnum opus | Auto da Barca do Infernod[6] |
| Конфесія | католицька церква |
| Діти | Paula Vicented |
З життя і творчості ред.
За професією золотокоп. Працював також актором і композитором. Слави зажив як драматург.
Відтак був запрошений до двору короля, де був автором, актором і постановником придворних видовищ; писав п'єси для карнавальних ходів, комедії, фарси.
Творчість Вісенті відіграла велику роль у розвитку іспанського театру.
Зі збережених дотепер 43-х п'єс Жіла Вісенте 12 написано португальською, 11 — іспанською, решта — на суміші обох мов.
У п'єсах Вісенті мотиви середньовічних містерій поєднуються з антиклерикальними тенденціями, автор широко використовує іспанську й португальську народно-пісенну творчість. Народним музичним фольклором, зокрема галісійськими піснями насичені драми «Гостини, або Монолог пастуха», «Дійство про чотири пори року» тощо. У п'єсах Вісенті створені живі, виразні образи представників різних суспільних станів.
Найкращі твори Жіла Вісенте: «Дійство про Сивіллу і Кассандру» (1503), «Трилогія про човен» («Човен пекла», «Човен чистилища», «Човен раю», 1517-9) вирізняються вільнодумством, гострою сатиричністю.
Соціальною спрямованістю позначені фарси («Погонич мулів» та інші) й жартівливі комедії («Кузня кохання» та інші).
Попри протидію інквізиції (були знищені декілька його творів, а деякі втратили понад тисячі рядків), творчість Жіла Вісенте міцно ввійшла в світову літературу.
Примітки ред.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118804383 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в WomenWriters
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2014.
- ↑ https://www.todoestudo.com.br/literatura/auto-da-barca-do-inferno
- ↑ Жіл Вісенте [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.] // Театральная энциклопедия. Том 1/Глав. ред. С. С. Мокульский - М.: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стр. с илл., 12 л. илл. (рос.)
- ↑ The Penny Cyclopædia of the Society for the Diffusion of Useful Knowledge: PERU (англ.). C. Knight. 1840.
Джерела, посилання та література ред.
- Жіл Вісенте [Архівовано 25 березня 2020 у Wayback Machine.] // Театральная энциклопедия. Том 1/Глав. ред. С. С. Мокульский - М.: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стр. с илл., 12 л. илл. (рос.)
- Игнатов С., Испанский театр XVI - XVII веков, М.-Л., 1939; (рос.)
- Дживелегов А. и Бояджиев Г., История западноевропейского театра, М.-Л., 1941 с 159 - 160; (рос.)
- Пуришев Б. (сост.), Хрестоматия по зарубежной литературе. Эпоха Возрождения, т. 1, М.. 1959, с. 299 - 306. (рос.)
- Гиль Виценте // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Косс А. Четыре драматурга португальского Возрождения. // Португальская драма. — М., 1984. (рос.)
- Тертерян И. А. Португальское Возрождение и литература первой половины XVI в. : [Португальская литература] // История всемирной литературы. — АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — Наука, 1985. — Т. 3. — С. 395—399. (рос.)