Жуль Верн (місячний кратер)
Кра́тер Жюль Верн[1][2] (лат. Jules Verne) — великий стародавній метеоритний кратер у південній півкулі зворотного боку Місяця. Назва присвоєна на честь французького географа і письменника Жуля Верна (1828—1905); затверджено Міжнародним астрономічним союзом у 1961 році. Утворення кратера відбулось у донектарському періоді[3].
| Жуль Верн | |
|---|---|
 Світлина із зонда Lunar Reconnaissance Orbiter | |
| Координати | 34°51′00″ пд. ш. 147°16′48″ сх. д. / 34.850000000027776536626334° пд. ш. 147.28000000002776915° сх. д. |
| Діаметр | 145,5 км |
| Глибина | 2,961 км |
| Довгота ранкового термінатора |
215° |
| Епонім | Жуль Верн |
| Рік затвердження | 1961 |
  Жуль Верн | |
Опис кратера ред.
Найближчими сусідами кратера є кратер Етвеш[en] на захлді; кратер Павлов[en] на північному заході; кратер Зейдель[en] на північному сході; кратери Лундмарк[en] та Рамзей[en] на південному сході і кратер Рош[en] на південному заході. На північний схід від кратера знаходиться Море Мрії[4]. Селенографічні координати центру кратера 34°51′ пд. ш. 147°17′ сх. д. / 34.85° пд. ш. 147.28° сх. д., діаметр 145,5 км[5], глибина майже 3 км[3].
Кратер Жюль Верн знаходиться всередині басейну Південний полюс — Ейткен. За тривалий час свого існування кратер є значно зруйнованим і має полігональну форму. Вал є суттєва згладжений, у північні частині перекривається сателитним кратером Жуль Верн Z (див. нижче), у північно-східній частині сателітним кратером Жуль Верн С, у східній частині сателітним кратером Жуль Верн G. Висота валу над навколишньою місцевістю досягає 1710 м[3], об'єм кратера становить приблизно 22 700 км³[3]. Дно чаші рівне, затоплене темною базальтовою лавою що є нехарактерним для зворотного боку Місяця, де товщина місячної кори є більшою ніж на видимому боці. У західній частині чаші добре помітні залишки двох невеликих кратерів, вали яких виступають над поверхнею лави. У північно-східній частині чаші розташовується примітний невеликий чашоподібний кратер, у східній та південно-східній частині розташовуються борозни. Менш помітна борозна є у північно-західній частині чаші.
Сателітні кратери ред.
- Утворення сателітних кратерів Жуль Верн C та P належить до нектарського періоду[3].
- Утворення сателітного кратера Жуль Верн G належить до ератосфенівського періоду[3].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Шингарёва К. Б., Бурба Г. А. Лунная номенклатура: Обратная сторона Луны, 1961—1973 гг / Отв. ред. А. А. Гурштейн и Ю. И. Ефремов. — М. : Наука, 1977. — 54 с.
- ↑ Повна карта Місяця 1979 року з великою роздільною здатністю. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.
- ↑ а б в г д е Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
- ↑ Кратер Жуль Верн на карті LAC-118 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2019.
- ↑ Довідник Міжнародного Астрономічного Союзу. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 29 січня 2019.
Посилання ред.
- Цифровий фотографічний атлас Місяця [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Світлини кратера з борту Аполона-17. [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Опис кратера на сайті The Moon-Wiki.
- Andersson, L.E., and E.A. Whitaker, NASA Catalogue of Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982. [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]