Жуковський Григорій Юлійович
Григорій Юлійович Жуковський (нар. 14 липня 1878, Санкт-Петербург — 12 листопада 1939 Москва) — хімік-технолог, фахівець у галузі скловиробництва, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР.
| Жуковський Григорій Юлійович | |
|---|---|
| Народився |
14 липня 1878 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
12 листопада 1939 (61 рік) Москва, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | хімік |
| Галузь | хімія |
| Відомий завдяки | оптичне скло і Вогнетривкі глини |
| Alma mater | Імператорський Санкт-Петербурзький університетd |
| Науковий ступінь | доктор технічних наук |
| Науковий керівник | Коновалов Дмитро Петрович |
| Вчителі | Коновалов Дмитро Петрович і Курнаков Микола Семенович |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут, Варшавська політехніка і ХТІ |
Закінчив у 1902 Санкт-Петербурзький університет. Був асистентом М. Курнакова у Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті (1902—1911). З 1912 — професор Варшавського політехнічного інституту. З 1915 працював у Головному артилерійському управлінні в Петрограді (з 1915). Один з керівників (з 1916) будівництва Ізюмського заводу оптичного скла.
З 1919 був членом секції підземних багатств УАН, член хіміко-технічної секції Постійної комісії для виучування природних багатств України. У 1921—1924 на посаді професора Харківського технологічного інституту[1].
1928 – завідувач відділу скла НДІ силікатів (Харків). Від 1929 мешкав у Москві; очолював лабораторію скловаріння Інститутуту скла, водночас працював професором Всесоюзної промислової академії, Московського хіміко-технологічного інституту ім. Д. Менделєєва, Горьковського хіміко-технологічного інституту (нині Нижній Новгород, РФ), 1939 – завідувач кафедри технології силікатів Московського технологічного інституту ім. Л. Кагановича [2].
Дослідження присвячені фізико-хімічним властивостям оптичного скла, технологічним властивостям вогнетривких глин та каолінів. Розробив способи збагачення сировини для скляної промисловості, технологію отримання нових видів тех. скла. Вивчав подвійні сплави цезію, рубідію та літію з ртуттю, виявив у них невідомі раніше хімічні сполуки. Вважається одним із організаторів промислового виробництва оптичного скла.
Автор праці «Производство оптических стекол» (1918).
Примітки ред.
- ↑ Викладачі ХПІ. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 11 жовтня 2014.
- ↑ Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 25 квітня 2020.
Джерела ред.
- Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
- Енциклопедія сучасної України [Архівовано 11 лютого 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |