Жорнокльови
Жорнокльо́ви — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Драбівській селищній громаді.
| село Жорнокльови | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Громада | Драбівська селищна громада |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | 1642 |
| Перша згадка | 1642 рік |
| Населення | 458 (на 2001 рік) |
| Територія | 22 км² |
| Поштовий індекс | 19833 |
| Телефонний код | +380 4738 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°58′07″ пн. ш. 31°56′16″ сх. д. / 49.96861° пн. ш. 31.93778° сх. д.Координати: 49°58′07″ пн. ш. 31°56′16″ сх. д. / 49.96861° пн. ш. 31.93778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
125—128 м[1] |
| Відстань до обласного центру |
59 (фізична) км[2] 80 (автошляхами) км |
| Найближча залізнична станція | Драбове-Барятинське |
| Відстань до залізничної станції |
30 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | смт. Драбів |
| Карта | |
  Жорнокльови | |
 Жорнокльови | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947.
Географія ред.
Село розташоване в північно-західній частині району. Межує: з північної сторони — село Нехайки, із східної — село Тополі і Левченкове, з південної — село Безпальче, із західної — село Чопилки Бориспільського району Київської області. Відстань до центру громади — 20 км, залізничної станції Драбове-Барятинське — 30 км, до Черкас — 80 км. Територія населеного пункту — 22 км².
Історія ред.
Перша згадка — у польських документах 1642. Назва села пішла від того, що першопоселенці-козаки привозили сюди камінь-пісковик і «клювали» (тобто висікали) з нього жорна для встановлення на водяні та вітрові млини[3]. Село засновано на території Київського воєводства Речі Посполитої.
З 1648 — у складі Переяславського полку Гетьманщини.
Також село згадується в документах ЦДІАК, що датовані 1739 роком, коли російський драгунський полк реквізував у козаків 42 воли на загальну суму 107 карбованців[4]. В документі за 1742 рік говориться про розрахунок із селом за вищезгаданих волів. Від села акт прийому грошей підписали городовий отаман Данило Чорненко та писар Іван Падалка[5].
З 1779 року у селі є церква Петропавлівська[6]
З 1782 — у складі Полтавської губернії Російської імперії. З 1917 — у складі УНР.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
Сучасність ред.
У селі працює сільська рада, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, магазин, клуб, бібліотека, церква. Серед підприємств — СТОВ «ЛАН».
1994 встановлено пам'ятник художнику 1930-х років Іванові Падалці.
Населення ред.
Мовний склад ред.
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 455 | 99,35 % |
| Інше | 3 | 0,65 % |
| Разом | 458 | 100,00 % |
Пам'ятки ред.
- Бабарська оболонь — ландшафтний заказник місцевого значення.
Відомі люди ред.
У селі народився видатний український художник доби Розстріляного відродження Іван Іванович Падалка.
Галерея ред.
-
В'їзд у село -
Це́рква Святих Петра і Павла -
Школа
Див. також ред.
Джерела ред.
Примітки ред.
- ↑ Погода в Україні. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 29 вересня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ «Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.
- ↑ Переяславська полкова канцелярія, Фонд 83, опис 1, справа 8
- ↑ ППК, фонд 83, оп.1, спр.13
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.