Жовтозілля

рід рослин

Жовтозілля[1][2][3][4] (Senecio, L.)  — рід багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих або айстрових (Asteraceae). Рід має космополітичне поширення й містить понад 1400 видів[5].

Жовтозілля
Типовий представник роду жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris L.)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Айстрові (Asteroideae)
Надтриба: Senecionodae
Триба: Senecioneae
Підтриба: Senecioninae
Рід: Жовтозілля (Senecio)
L., 1753
Види

понад 1 500
Див. Список видів роду Жовтозілля

Синоніми

Cineraria L.
Othonna L.
Packera Á.Löve & D.Löve
Tephroseris (Rchb.) Rchb.

Вікісховище: Senecio

Назва ред.

 
Квітки Senecio formosoides
 
Сім'янка Senecio magnificus
 
Ампельне сукулентне Senecio herreianus в кашпо
 
Senecio haworthii в Ботанічному саду Мюнхен-Німфенбург
 
Жовтозілля весняне (Senecio vernalis)

Назва Senecio походить від латинського слова senex, тобто старий, з натяком на сивуваті головки запушеного насіння — поширене анемохорне пристосування, подібне до кульбаби[6]. Серед народних та локальних назв «дідик»[2], «хрестовник»[7].

Загальна біоморфологічна характеристика ред.

Одно-, дво- і багаторічні трави; ліани — іноді з довгим дерев'янистим стеблом; чагарнички і чагарники; невисокі дерева. Багато з них — звичайні в помірних поясах види щорічно дають велике число сім'янок (одна рослина до 40 000), що розносяться вітром. Листки чергові, різноманітні за формою, еліптичні до зворотно-яйцеподібних, розсічені, рідше цілісні. Квітки жовті, помаранчеві, пурпурові, фіолетові; крайові — язичкові, маточкові, серединні — трубчасті двостатеві, зібрані в кошики, листочки обгортки головним чином однорядні. Сік всіх видів жовтозілля отруйний і може вразити слизову оболонку.

Багато видів жовтозілля (близько 100) — сукулентні рослини. Це або листкові, або стеблові сукуленти, дуже різноманітні за габітусом.

Екологія, поширення ред.

Поширені від Арктики до тропіків, але головним чином в Південній Африці, Середземномор'ї і в помірних поясах Азії, Південної і Північної Америки. Серед жовтозілля є розеткові дерева (висотою до 7 м), що зростають в альпійському поясі гір Танзанії (Кіліманджаро) і Кенії.

Більшість сукулентних видів походить з різних районів Африки, включно з прилеглими островами (Мадагаскар, Канарські острови). Деякі з них зустрічаються в Південно-Західній Європі, на Аравійському півострові, в Мексиці.

Жовтозілля в Україні ред.

Найпоширеніші види в Україні — жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris) і жовтозілля весняне (Senecio vernalis) — ростуть як бур'яни на засмічених місцях, на полях і між кущами по всій території країни. Поширеним також є жовтозілля Якова (Senecio jacobaea), але разом з іншими подібними видами жовтозілля зараз виділене в окремий рід Jacobaea (Якобея). Прйнята назва цього виду Jacobaea vulgaris (Якобея звичайна)[8].

Три види жовтозілля фігурують у Червоній книзі України 2009 року. Це жовтозілля карпатське (Senecio carpathicus), жовтозілля Бессера (Senecio besserianus — цей вид також занесений до Європейського Червоного списку[9].) і жовтозілля кримське (Senecio tauricus — ендемік Криму). Згідно новітньої систематики до роду Senecio належить лише останній вид. Жовтозілля карпатське в ранзі підвиду належить до роду Jacobaea (Jacobaea abrotanifolia subsp. carpathica (Herbich) B.Nord. & Greuter), а жовтозілля Бессера теж в ранзі підвиду належить до роду Tephroseris (Tephroseris integrifolia subsp. aurantiaca (Hoppe ex Willd.) B.Nord.).

Крім того, низка видів жовтозілля входить до офіційних переліків регіонально рідкісних рослин деяких областей України[10]. Це, зокрема (в дужках надається українська назва, та за наявності біноміальна або триноміальна назва згідно сучасної систематики):

Охоронні заходи ред.

14 видів Senecio занесені до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[18]:

Практичне використання ред.

Часто вирощуються в оранжереях і кімнатах. Деякі види жовтозілля — злісні бур'яни, інші — лікарські рослини (містять сенеціонін, платифілін та інші). Надземні частини жовтозілля звичайного містять алкалоїди, мають кровотамуючі властивості, і їх вживають на лікування в гінекологічній практиці. Жовтозілля звичайне (Senecio vulgaris) входить до Списку дикорослих корисних рослин України[19]. Воно застосовується в народній медицині. Жовтозілля весняне (Senecio vernalis) добре поїдається вівцями, задовільно — великою рогатою худобою. Жовтозілля Якова (Senecio jacobaea) задовільний медонос. Також застосовується в народній медицині і гомеопатії. З нього ж можна отримувати темно-зелену фарбу.

Утримання в культурі ред.

Світлолюбні рослини. Взимку їх утримують при температурі близько 15 °C, полив обмежений, але без повного висихання субстрату. З весни до осені поливають регулярно. Землесуміш — пухка, поживна. Розмножують насінням, стебловими, деякі види і листковими живцями.

Використовують у композиціях із сукулентів, деякі види — як ампельні рослини в підвісних кашпо.

Історія досліджень та систематика ред.

Деякі види нерідко виділяють в особливі роди (цинерарія (Cineraria L.) та інші).

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. [[https://web.archive.org/web/20160821175229/http://econtsh.astra.in.ua/system.php?page=31 Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович]
  2. а б Senecio // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. [[Словник української мови в 11 томах]]. — Том 2, 1971. — Стор. 541. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 18 червня 2014. 
  4. [[[Українська радянська енциклопедія]] : у 12 т. / гол. ред. [[Бажан Микола Платонович|М. П. Бажан]] ; редкол.: [[Антонов Олег Костянтинович|О. К. Антонов]] та ін. — 2-ге вид. — К. : [[Головна редакція Української радянської енциклопедії|Головна редакція УРЕ]], 1974–1985.. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 18 червня 2014.  {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.]
  5. POWO
  6. [[https://web.archive.org/web/20150319113701/http://plantzafrica.com/plantqrs/seneciomedwood.htm Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.] [Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.] [Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.] [Архівовано 19 березень 2015 у Wayback Machine.] [Архівовано 19 березня 2015 у Wayback Machine.] Senecio medley-woodii Hutch. // Isabel Johnson. KwaZulu-Natal National Botanical Garden (укр. Національний ботанічний сад Квазулу-Наталя)] (англ.)
  7. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  8. Senecio jacobaea на сайті «The Plant List» [Архівовано 22 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. а б [[https://web.archive.org/web/20131029205410/http://mail.menr.gov.ua/publ/redbook/_rosl/evrorosl.htm Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Види судинних рослин флори України, занесені до Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991) на сайті Міністерства екології та природних ресурсів України]
  10. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. [[Андрієнко Тетяна Леонідівна|Т. Л. Андрієнко]], канд. біол. наук [[Перегрим Микита Миколайович|М. М. Перегрим]]. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с. ISBN 978-966-542-512-0. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 19 червня 2014. 
  11. Senecio borysthenicus на сайті «The Plant List» [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. Senecio paludosus на сайті «The Plant List» [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  13. Senecio tataricus на сайті «The Plant List» (англ.)
  14. Senecio euxinus на сайті «The Plant List» [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  15. Senecio sarracenius на сайті «The Plant List» [Архівовано 28 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  16. Senecio fluviatilis на сайті «The Plant List» [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  17. Senecio schvetzovii на сайті «The Plant List» [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  18. Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 20 червня 2014. 
  19. В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.), (укр.)

Література ред.

  • Жовтозілля — Senecio L. // — К.: 1962. — Флора УРСР. 1962. — Т. 11.
  • Шишкин Б. К., Род Senecio L. — Крестовник, в кн.: Флора СССР, т. 26, М. — Л., 1961. (рос.)
  • Pruski, J.F. 2012. Compositae of Central America-I. The tussilaginoid genus Robinsonecio (Senecioneae), microcharacters, generic delimitation, and exclusion of senecioid Senecio cuchumatanensis. Phytoneuron 2012-38: 1-8.

Джерела ред.

Посилання ред.