Григорій-Ігнатій Павлович Жаткович (чеськ. Gregory Ignatius Žatkovich) (нар. 20 грудня 1886(18861220), Голубине, Березький комітат, Угорське королівство, Австро-Угорщина — пом. 26 березня 1967, Піттсбург, Пенсільванія, США) — адвокат, журналіст, державний діяч, один із лідерів карпаторусинської еміграції в США. Перший губернатор Підкарпатської Русі (1920—1921).

Григорій-Ігнатій Павлович Жаткович
Gregory Ignatius Žatkovich
Григорій-Ігнатій Павлович Жаткович
Григорій-Ігнатій Павлович Жаткович
Г. П. Жаткович підписує Декларацію загальних цілей, як представник угро-русинів, 26 жовтня 1918
Прапор
Прапор
1-й Губернатор Підкарпатськї Русі
Прапор
Прапор
26 квітня 1920 — березень 1921
Прем'єр-міністр: Властіміл Тусар
Ян Чорний
Президент: Томаш Масарик
Попередник: посада заснована
Наступник: Еренфельд Петро (в.о.)
Бескид Антон Григорович
 
Народження: 20 грудня 1886(1886-12-20)
Австро-Угорщина Голубине, Березький комітат, Угорське королівство, Австро-Угорщина
Смерть: 26 березня 1967(1967-03-26) (80 років)
США Піттсбург, Пенсільванія, США
Поховання: Католицький цвинтар Каварлі (Піттсбург)
Країна: Австро-Угорщина Австро-Угорщина
США США
Чехословаччина
Релігія: греко-католицтво
Освіта: Пенсильванський університет
Ступінь: доктор юридичних наук[d]
Батько: Павло Жаткович
Мати: Ірма Жаткович (Злотцька)
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Григорій-Ігнатій Жаткович народився в селі Голубине (нині село Свалявського району Закарпатської області). в родині Павла та Ірми Жатковичів. У п'ятирічному віці з батьками переселився до США. Навчався в коледжах Нью-Йорка і Піттсбурга (штат Пенсільванія). Закінчив юридичний факультет Пенсільванського університету (Філадельфія).

Як голова Американської народної ради угро-русинів 1918 року вів переговори з президентом США Вудро Вільсоном і майбутнім президентом Чехословаччини Томашем Масариком. Один з ініціаторів проведення в листопаді 1918 року плебісциту серед своїх американських земляків, у ході якого вони більшістю голосів (67 %) висловилися за приєднання Карпатської Русі до Чехословацької Республіки (ЧСР). Як наслідок, підписав із Масариком Філадельфійську угоду.

Весною 1919 року на чолі делегації американських русинів перебував у Парижі, Празі й Братиславі з метою ознайомлення провідних діячів союзницьких держав та громадськості з волею американських русинів, а також у самому Закарпатті, де сприяв організації Руського клубу в Ужгороді та прийняттю рішення Центральною руською народною радою від 8 травня про приєднання краю до Чехословаччини на правах автономії.

У серпні 1919 року був призначений чехословацькою владою головою Директорії Підкарпатської Русі — першого автономного уряду Закарпаття, а 5 травня 1920 року президент ЧСР призначив його першим (тимчасовим) губернатором краю.

В березні 1921 року Жаткович склав повноваження губернатора на знак протесту проти позиції чехословацької влади, що не погоджувалися на надання Закарпаттю автономії, приєднання до нього Пряшівщини та на участь закарпатців у виборах до парламенту, і знову повернувся до США, де зайнявся адвокатською практикою.

У 1930-х роках відмовився від ідеї національної окремішності закарпатських русинів, яких став вважати складовою частиною російської нації. Під час Другої світової війни змінив свої античехословацькі погляди, очолив Американську карпаторуську центральну конференцію і видавав газету «Карпатець» (1941—1943), на сторінках якої пропагував необхідність об'єднання Закарпаття з Чехословаччиною.

Помер у місті Піттсбург.

Вшанування ред.

2 грудня 2017 року в Ужгороді відкрили нову мініскульптуру. Фігурку першого губернатора Закарпаття Григоргія Жатковича встановили перед входом до будівлі Закарпатського обласного художнього музею ім. Йосипа Бокшая (пл. Жупанатська, 3), де колись розташовувалася місцева адміністрація — Жупанат. Приурочили відкриття скульптурки «Liberty Bell» до дня народження громадського діяча та першого губернатора Закарпаття, який народився 2 грудня 1886 року[1].

Примітки ред.

  1. В Ужгороді встановили дві нові міні-скульптури (ФОТО) @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Процитовано 28 травня 2023. 

Література ред.

  • Віднянський С., Петрище П. Політична діяльність закарпатської еміграції в США наприкінці 19-го — на початку 20-го ст. та її вплив на долю рідного краю. «Українська діаспора», — Київ—Чикаго, 1993, число 4.
  • Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848—1948). — Ужгород, 1994.

Джерела ред.

Посилання ред.

  • Жаткович Григорій // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.160