Жамбил Жабаєв
| Жамбил Жабаєв | ||||
|---|---|---|---|---|
| каз. Жамбыл Жабаев | ||||
 | ||||
| Народився |
16 (28) лютого 1846 Семиріччя | |||
| Помер |
22 червня 1945 (99 років) Алма-Ата | |||
| Поховання | Jambyl museumd | |||
| Громадянство |
 СРСР | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | казахська | |||
| Жанр | пісні | |||
| Нагороди |
     | |||
|
| ||||
 Жамбил Жабаєв у Вікісховищі | ||||
Жамбил Жабаєв (інколи Джамбул Джабаєв; каз. Жамбыл Жабаев) (нар. 16 (28) лютого 1846, Семиріччя — 22 червня 1945, Алма-Ата) — казахський народний співак-акин, лауреат Сталінської премії (1941).
Життєпис ред.
Навчався в акина Саюмбая. В 1897 пішов із дому й став ходити по аулах, заробляв на життя співом. Був вже широко відомим до революції, з його слів було записано багато казахських епічних пісень. Співав під акомпанемент домри в стилі толгав (речитатив).
Після Жовтневого заколоту залишився найшанованішим акином Казахстану. Його пісні, які славили життя в СРСР, були в повній мірі використані радянською пропагандою й широко пропагувалися, вивчалися й прославлялися. Серед них пісні такі, як «Гімн Жовтню» (1936), «Моя Батьківщина» (1936), «У Мавзолеї Леніна» (1936), «Ленін і Сталін» (1936), «Аксакалу Калініну» (1936), «Балада про наркома Єжова» (1937), «Клим батир» (1936), «Наш Кіров» (1939), «Великий Сталінський закон» (1936). Характерним прикладом «стиля» Джамбула можуть служити такі рядки:
Світлою усмішкою погляд осяяний
Сталін на щастя народів народжений
При цьому великі зручності були в тому, що Жамбил Жабаєв невідлучно жив в своєму аулі та співав тільки казахською мовою.
У 1938 році його ім'ям назване місто Мірзоян в Казахстані, яке в 1939 році стало обласним центром і дало назву області. У 1993 році місто й область змінили назви на Жамбил і Жамбилська відповідно. У 1997 році місто Жамбил перейменоване на Тараз, область досі називається Жамбилською.
Під час німецько-радянської війни деякі його пісні здобули всесоюзну відомість. Передусім це «Ленінградці, діти мої» (1941), «У час, коли кличе Сталін» (1941) тощо.
На його честь у столиці України Києві названо вулицю (вулиця Жамбила Жабаєва — це офіційний варіант назви, що відображає правильну транслітерацію, тобто виконану з мови-орігіналу, а не з російської). Також у Києві на суміжній вулиці Авіаконструктора Ігоря Сікорського у парку «Нивки» за ініціативи посольства Казахстану у Києві співаку-акину у квітні 2012 року було встановлено пам'ятник[1][2].
У Львові була вулиця, яка за радянської влади мала назву Джамбула. За незалежної України їй повернули її історичну назву — вулиця Якова Рапопорта.
Примітки ред.
- ↑ У Києві встановлять пам'ятник казахському поетові Жамбилу Жабаєву. www.unian.ua. УНІАН. 05 березня 2010. Архів оригіналу за 16 травня 2015. Процитовано 11 серпня 2020.
- ↑ Пам’ятник Жамбілу Жабаєву в Києві. http://ua.kiev-foto.info/. Київфото. 04 серпня 2017. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
Джерела ред.
- Ж. Жабаєв. Дорога в степу. Вибране. Переклад П. Засенка. К.: Видавництво Жупанського, 2009
- Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000
Посилання ред.
- Хронос [Архівовано 16 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Джамбул Джабаєв [Архівовано 16 грудня 2010 у Wayback Machine.]