Жак де Міллі — 37-й Великий магістр лицарів-госпітальєрів (з 15 червня 1454 р. по 17 серпня 1461 р.).[1]

Жак де Міллі
фр. Jacques de Milly
Народився 15 століття
Франція
Помер 17 серпня 1461(1461-08-17)
Родос, Південні Егейські острови, Греція
Країна  Франція
Діяльність чернець-вояк
Знання мов французька
Посада Великий Магістр Ордену Святого Івана в Єрусалиміd
Конфесія католицтво

Біографія ред.

Жак де Міллі походить з дворянського роду з Оверні.

Служба в ордені ред.

В 1454 році він був пріором ордену в Оверні[2].

Великий магістр ордену на Родосі ред.

Його обрали великим магістром ордена 15 червня 1454 р. після смерті попередника Жана де Ластіка[2]. Він правив в період османської загрози, яка походила від султана Мехмеда II, який захопив Константинополь в 1453 р. В 1457 і 1459 рр. османи напали на Родос, Кос і Симі, завдавши їм значної шкоди. Орден змушений був постійно відновлювати та зміцнювати укріплення в Егейському морі, зокрема, в 1454 році було прийнято рішення щодо будівництво фортеці Архангелос на Родосі. З метою захисту місцевого населення жителів острова Жак де Міллі наказав їм переховувались за стінами укріплень міста Родоса та фортець острова[3].

Він провів два два з'їзди ордені, один з яких 10 листопада 1454 року, а інший в 1459 р.[4], коли загострилася суперечка між окремими регіональними відділеннями (мовами) ордену щодо розподілу влади та посад. Зокрема, перевага при призначенні на вищі посади в ордені надавалась трьом французьким відділенням (Франції, Провансу та Оверні), що оспорювалося лицарями інших відділень, особливо іспанського. Цю суперечку вирішив його наступник — П'єр Раймондо Цакоста[3][5][6].

Жак Де Міллі підтримав кіпрську королеву Шарлотту в боротьбі проти її рідного брата за владу над Кіпром.[3] Зокрема він у 1461 році дозволив її кораблям базуватися та дообладнуватися на Родосі.

Жак Де Міллі помер 17 серпня 1461 р. від подагри і був похований на Родосі. Його саркофаг зберігається в Паризькому музеї Клюні[4][6].

Примітки ред.

  1. The Grand Masters of the Order of Malta. Order of Malta (амер.). Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 10 січня 2021. 
  2. а б The History of the Knights of Malta. By Mons. L'abbé de Vertot. Illustrated with 71 Heads of the Grand Masters, &c. Engraved by the Best Hands in France, from the Original Paintings, Under the Inspection of Mons. Bologne ... With Maps by Mons. de Lille, and the Plans and Fortifications of Malta by the Chevalier de Tigné. And a Compleat Index to the Whole. In Two Volumes: 1 (англ.). 1728. с. 341–342. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021. 
  3. а б в Jacques de Milly. www.teutonic.altervista.org. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 10 січня 2021. 
  4. а б Taaffe, John (1852). The history of the Holy, military, sovereign order of st. John of Jerusalem (англ.). Hope & Company. с. 20–25. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021. 
  5. Karl Herquet: Das Generalcapitel zu Rhodos im October 1459. En: Wochenblatt der Johanniter-Ordens-Balley Brandenburg, Nr. 37, 16. Septiembre 1874, S. 216 ff.
  6. а б Porter, Whitworth (1883). A history of the Knights of Malta (англ.). Longmans & Company. с. 232–233. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 10 січня 2021.