Вікіпедія

Есмінці типу 45

Есмінці типу 45 (англ. Type 45 destroyer) — тип есмінців з керованим ракетним озброєнням побудованих для Королівського Військово-морського Флоту. Також відомі під назвою есмінці класу D, або Daring. Основне призначення  — протиповітряна і протиракетна оборона корабельних з'єднань. Есмінці будувалися на підприємствах британської компанії BAE Systems. Перший корабель HMS Daring був спущений на воду 1 лютого 2006 року і вступив у стрій 23 липня 2009-го. Всього у період з 2003 по 2013 роки було побудовано шість есмінців.

Проєкт
Назва: тип 45
Будівники: BAE Systems Surface Ships
Оператори: Велика Британія Велика Британія
Попередник: тип 42
Вартість: Понад £1,050 млн за один корабель (включаючи витрати на розробку)
Будівництво: 2003-2013
У експлуатації: з 2009
Заплановано: 6
Побудовано: 6
Активні: 6
Основні характеристики
Тип: Есмінець з керованим ракетним озброєнням
Водотоннажність: 8000 т[1]-8500 т[2][3]
Довжина: 152,4 м
Ширина: 21,2 м
Осадка: 7,4 м
Двигуни:
  • 2 інтегровані електричні силові установки:
  • 2 × газові турбіни Rolls-Royce WR-21[en] з потужністю 21,5 МВ (28800 к.с.) кожна
  • 2 × дизельні генератори Wärtsilä[en] 12V200 з потужністю 2 МВ (2700 к.с.) кожен[4]
  • 2 × електричні двигуни Converteam[en] з потужністю 20 МВ(27000  к.с.) кожен
Швидкість: понад 30 вузлів (56 км/год)[5]
Дальність
плавання:		 понад 7000 морських миль (13000 км) при швидкості 18 вузлів (33 км/год)[5]
Екіпаж: 191 (з можливістю збільшення до 235)[6]
Навігаційне та
радіолокаційне обладнання:
  • Багатофункціональна РЛС SAMPSON[7] (Тип 1045)
  • Трикоординатна РЛС виявлення повітряних і надводних цілей S1850M[7] (Тип 1046)
  • Інтегрована навігаційна система виробництва Raytheon
  • 2 × Курсовертикалі MINS 2
  • 2 × Системи радіолокаційного розпізнання Тип 1047
  • Радар E/F-діапазону Тип 1048[8]
  • Електронно-оптична система керування артилерійським вогнем Ultra Electronics Series 2500[9]
  • Сонар Ultra Electronics/EDO MFS-7000
Засоби електронної
боротьби:
  • Система радіоелектронної протидії UAT Mod 2.0 (планується модернізація до версії 2.1)[10]
  • Система радіоелектронної розвідки AN/SSQ-130 (з 2017 року)[11]
  • Система захисту від протикорабельних ракет Seagnat
  • Морська радіолокаційна приманка Naval Decoy System IDS300[12]
  • Корабельна система протиторпедної оборони
Озброєння:
Авіаційна група:
  • 1-2 × багатоцільові морські вертольоти Lynx HMA8 озброєні
  • 4 × ПКР Sea Skua[en], або
  • 2 × протичовнові торпеди
  • або
  • 1 × Westland Merlin HM1[13]
  • 4 × протичовнові торпеди
Авіаційне обладнання:
  • Велика льотна палуба
  • Закритий ангар

Кораблі розроблялися для заміни есмінців Тип 42[en] і за даними британського Національного Аудиторського Управління, один корабель класу Daring може відслідковувати і знищувати більше цілей, ніж п'ять есмінців типу 42, що діють разом. Есмінці типу D, вважаються британським флотом найкращими кораблями протиповітряної оборони у світі.

Історія створення ред.

Розробка ред.

Британський флот на початок 1980-х років мав тільки чотири спеціалізовані кораблі протиповітряної оборони — три есмінці класу «Каунті»[en] і один типу 82[en], але останній використовувався, в основному, як корабель для випробування нових технологій та озброєння. Утім Фолклендська війна показала вразливість британських кораблів перед атаками авіації, а особливо із застосуванням протикорабельних ракет. Аргентинці, які мали досить посередні військово-повітряні сили та палубну авіацію, змогли потопити 7 британських кораблів і суден. Після війни королівські військово-морські сили вирішили прийняти на озброєння спеціалізований есмінець, який би зміг ефективно забезпечити протиповітряну та протиракетну оборону корабельних з'єднань. Першим кроком у цьому напрямку стала участь у програмі NFR-90, яка передбачала створення фрегата для восьми країн НАТО, включаючи Сполучене Королівство.[14] Розробка корабля почалася у 1985 році, але через серйозні розбіжності у вимогах до нього, роботи йшли досить повільно. В 1989-у британці взагалі покинули проект і почали розглядати інші, більш прийнятні варіанти[14].

У 1992 році Британія, Франція та Італія почали розробку нового фрегата (за комплексом характеристик відповідав есмінцю) класу «Горизонт»[15]. Утім і тут відразу виникли розбіжності між країнами-учасницями. Британія та Франція хотіли мати корабель з потужною протиповітряною обороною, але Італія, флот якої мав діяти в Середземному морі під прикриттям власної авіації, не мала такої необхідності. Згодом сторони знайшли компроміс: французькі та італійські кораблі мали отримати РЛС EMPAR[en], а британські — більш потужні SAMPSON[7][16].

Хоча питання з радарами було залагоджено, але на початку 1997 року виникла проблема вибору пускових установок для зенітних ракет. Британія хотіла встановити на кораблі Mk 41, а Франція та Італія — Sylver[en]. Британці розглядали можливість озброєння есмінців крилатими ракетами «Томагавк», тому їм була потрібна універсальна пускова установка, як Mk 41. Згодом команда розробників системи протиповітряної оборони PAAMS[en] обрала пускові установки Sylver і питання вирішилося саме по собі. Утім чим ближче сторони підходили до закладення першого корабля, тим більше виникало суперечок про кінцевий дизайн есмінця та вибір підрядників. Британія планувала отримати великий есмінець, який би міг прикривати значні території в Атлантиці, тоді як французам був потрібен корабель для захисту авіаносної групи у Світовому океані, а італійцям — есмінець для дій, переважно, в Середземному морі. Також країни не могли визначитися з основними підрядниками. Хоча усі були згодні на те, що генеральним підрядником у будівництві кораблів буде виступати британська компанія Marconi[en], але Франція хотіла бачити основним постачальником озброєння компанію DCNS[en], а Британія — British Aerospace. Ці протиріччя призвели до того, що 26 квітня 1999 року Британія покинула проект і вирішила будувати кораблі власними силами[17].

Будівництво ред.

Британський уряд 23 жовтня 1999 року вибрав генеральним підрядником Marconi Electronic Systems[en].[18] Через тиждень вона злилася з British Aerospace у нову компанію BAE Systems, якій і перейшов статус генерального підрядника.

Досвід використання ред.

В липні 2021 року була укладена угода з MBDA UK терміном на 11 років на інтеграцію ракетних систем англ. Common Anti-Air Modular Missile (CAMM, англ. Sea Ceptor), також угода терміном 10 років з Eurosam на оновлення систем Aster 30[19].

Таким чином, наявні 48 вертикальних пускових установок будуть використані замість комбінації Aster 15 та Aster 30 лише для ракет Aster 30, а перед ними буде встановлено додатків 24 вертикальних пускових установок для Sea Ceptor[19].

Це збільшить кількість пускових для протиповітряних ракет на 50 % — до 72 одиниць, а разом з модернізацією системи управління вогнем англ. Sea Viper C2 істотно посилить бойовий потенціал кораблів[19].

Очікується, що модернізація першого корабля буде завершена влітку 2026 року[19].

Перелік кораблів проєкту ред.

Назва Початок будівництва Спуск на воду Передача флоту Поточний статус
HMS Daring (D32) 28 березня 2003 1 лютого 2006 23 липня 2009[20] у складі ВМС
HMS Dauntless (D33) 26 серпня 2004 23 січня 2007 3 червня 2010[21] у складі ВМС
HMS Diamond (D34) 25 лютого 2005 27 листопада 2007 10 травня 2011[22] у складі ВМС
HMS Dragon (D35) 19 грудня 2005 17 листопада 2008 20 квітня 2012[23] у складі ВМС
HMS Defender (D36) 31 липня 2006 21 жовтня 2009 21 березня 2013[24] у складі ВМС
HMS Duncan (D37) 26 січня 2007 11 жовтня 2010 26 вересня 2013[25] у складі ВМС

Примітки ред.

  1. ↑ Type 45 Destroyer. Royal Navy. Архів оригіналу за 4 травня 2014.
  2. ↑ For Queen and Country. Navy News (July 2012): Page 8. One hundred or so miles west of the largest city of Abidjan lies the fishing port of Sassandra, too small to accommodate 8,500-tonnes of Type 45.
  3. ↑ HMS Duncan joins US Carrier on strike operations against ISIL. Navy News. Royal Navy. 7 липня 2015. Архів оригіналу за 10 липня 2015. As well as supporting the international effort against the ISIL fundamentalists – the 8,500-tonne warship has also joined the wider security mission in the region.
  4. ↑ «HMS Daring.» [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.] Wärtsilä.
  5. ↑ а б «Type 45 Facts by Royal Navy.» [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.] www.scribd.com.
  6. ↑ A «Global Force 2012/13.» [Архівовано 3 грудня 2014 у Wayback Machine.] Royal Navy.
  7. ↑ а б в Слюсар, В.И. (2001). Цифровые антенные решётки: будущее радиолокации (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2001. - № 3. с. C. 42 - 46. Архів оригіналу (PDF) за 1 листопада 2019. Процитовано 4 липня 2019.
  8. ↑ «Raytheon Press Release.» [Архівовано 13 березня 2012 у Wayback Machine.] www.raytheon.co.uk, 8.03.2006.
  9. ↑ «Jane's Electro-Optic Systems.» [Архівовано 3 травня 2012 у Wayback Machine.] articles.janes.com, 28.10.2010.
  10. ↑ «Fleet to get the latest in electronic surveillance.» [Архівовано 5 вересня 2012 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Міністерства Оборони Сполученого Королівства.
  11. ↑ «UK to buy Shaman CESM for Seaseeker SIGINT programme.» [Архівовано 7 липня 2014 у Wayback Machine.] www.janes.com, 29 June 2014.
  12. ↑ «IDS300 NAVAL DECOY SYSTEMS.» [Архівовано 25 лютого 2015 у Wayback Machine.] www.airborne-sys.com.
  13. ↑ «TYPE 45 DESTROYER.» [Архівовано 16 липня 2017 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Королівського Військово-морського Флоту.
  14. ↑ а б «El último vástago del programa NFR-90» Revista Ejércitos Nº 5, Pág. 30-35. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
  15. ↑ "La frégate Chevalier Paul, " bête de guerre « de la Marine nationale.» [Архівовано 28 квітня 2015 у Wayback Machine.] www.meretmarine.com, 30 листопада 2012.
  16. ↑ Dranidis, Dimitris V. (May 2003). «Backboards of the fleet: shipboard phased-array radars; a survey of requirements, technologies, and operational systems». Journal of Electronic Defense 26 (5): 55.
  17. ↑ Nicoll, Alexander (27 April 1999). «National differences scupper frigate project». Financial Times.
  18. ↑ Sinclair, Keith (1999-11-24). «Jobs boost for shipyard; Yarrow confirmed as main contractor for MoD's Type 45 destroyer programme». The Herald (Scottish Media Newspapers). p. 13.
  19. ↑ а б в г George Allison (6 липня 2021). Type 45 Destroyers to receive £500m ‘firepower upgrade’. UK Defence Journal. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  20. ↑ Эсминец Daring вошел в состав ВМС Великобритании[недоступне посилання з серпня 2019](англ.)
  21. ↑ HMS Dauntless set for Tyne visit — Local News — Shields Gazette. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 7 липня 2019.
  22. ↑ Великобритания приняла на вооружение третий эсминец класса «Д». Архів оригіналу за 11 вересня 2011. Процитовано 7 липня 2019.
  23. ↑ HMS Dragon commissioned. Архів оригіналу за 8 червня 2012. Процитовано 7 липня 2019.
  24. ↑ Sun shine as £1bn Defender signs for the Royal Navy. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 7 липня 2019.
  25. ↑ Великобритания получила новый эсминец. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 7 липня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Есмінці_типу_45&oldid=40521792