Ерік Верлінде
Ерік Петер Верлінде (нід. Erik Peter Verlinde; нар. 21 січня 1962, Вауденберг, провінція Утрехт) — нідерландський фізик-теоретик у галузях теорії струн, гравітації, чорних дір і космології.
| Ерік Верлінде | |
|---|---|
| нід. Erik Verlinde | |
 | |
| Народився |
21 січня 1962 (62 роки) Вауденберг, Утрехт, Нідерланди |
| Країна |
 Нідерланди |
| Діяльність | фізик-теоретик, викладач університету, фізик |
| Alma mater | Утрехтський університет |
| Галузь | теоретична фізика |
| Заклад |
Амстердамський університет Утрехтський університет |
| Науковий керівник | Bernard de Witd[1] і Герард 'т Гофт |
| Аспіранти, докторанти |
Miranda Chengd[1] Marcel Louis Vonkd[1] Christiaan Michael Hofmand[1] Ivo Lothar Savonijed[1] Gijsbert Theodoor Johan Zwartd[1] Whee Ky Mad[1] Jan Manschotd[1] Johannes Michael Oberreuterd[1] |
| Брати, сестри | Herman Verlinded |
| Нагороди | |
| Особ. сторінка | staff.science.uva.nl/%7Eerikv/ |
 Ерік Верлінде у Вікісховищі | |
Ерік Верлінде закінчив гімназію в Утрехті. Від 1980 року навчався в Утрехтському університеті. Його науковими керівниками були Герард 'т Гофт і Бернард де Віт[en]. 1988 року Верлінде захистив дисертацію на тему «Теорія конформного поля та її застосування до струн» (англ. Conformal field theory and its application to strings).
До 1993 року Верлінде працював у Інституті перспективних досліджень у професора Едварда Віттена. Верлінде займався галузями квантової теорії поля і теорії струн.
Потім Верлінде працював у теоретичному відділі ЦЕРНу і одночасно викладав в Утрехтському університеті.
1999 року він став професором Принстонського університету. Від 2002 року Верлінде — професор Амстердамського університету, де він продовжував займатися теорією струн.
В теорії поля відома формула Верлінде, яку він вивів у своїй дисертаційній роботі[2].
Ерік Верлінде також працював зі своїм братом-близнюком Германом Верлінде[en], який також є фізиком-теоретиком і працює в галузі теорії струн.
8 грудня 2009 на симпозіумі в голландському інституті Спінози Верлінде запропонував свою теорію гравітації, яка пояснює класичну механіку Ньютона виходячи з голографічного принципу та статистичної термодинаміки[3]. В теорії Верлінде гравітація пояснюється відмінністю в густині ентропії в просторі між двома тілами і в навколишньому просторі. Тяжіння двох макроскопічних тіл (і закон обернених квадратів) пояснюється зростанням повної ентропії зі зменшенням відстані між тілами, тобто, переходом системи в більш імовірний (що реалізується більшим числом мікростанів) макростан. Верлінде каже[4]:
|
Закони Ньютона не працюють на мікрорівні, але вони діють на рівні яблук і планет. Ви можете порівняти це з тиском газу. Самі по собі молекули газу не створюють ніякого тиску, але певний об'єм газу чинить тиск. | 
|
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ E.Verlinde. Fusion rules and modular transformations in 2 dimensional conformal field theories // Nuclear Physics B : journal. — 1988. — Vol. 300 (12 April). — P. 360—376.
- ↑ E.P. Verlinde. On the Origin of Gravity and the Laws of Newton // JHEP[en] : journal. — 2011. — Vol. 04, no. 29 (12 April). — arXiv:1001.0785. — Bibcode:. — DOI:.
- ↑ De Volkskrant January 27, 2010. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 24 березня 2013.(нід.)
Посилання ред.
- Ерік Верлінде на сайті університету Амстердама(англ.)(нід.)
- Біографія Еріка Верлінде(нід.)