Ернст Шефер (нім. Ernst Schäfer; 14 березня 1910 — 21 липня 1992) — німецький дослідник, мисливець, зоолог, орнітолог, тибетолог, штурмбанфюрер СС[3], керівний співробітник Аненербе.

Ернст Шефер
нім. Ernst Schäfer
Народився 14 березня 1910(1910-03-14)[1][2]
Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 21 липня 1992(1992-07-21)[1][2] (82 роки)
Бад-Бефензен[1]
Країна  Німеччина
 Німецька імперія
 Веймарська республіка
 Третій Рейх
Діяльність мандрівник-дослідник, письменник, зоолог, орнітолог, фотограф, викладач університету, zoological collector, кінематографіст
Alma mater Геттінгенський університет
Галузь зоологія, орнітологія, географія і Тибетологія
Заклад Landesmuseum Hannoverd
Науковий ступінь докторський ступінь[1] і доктор наук
Науковий керівник Ервін Штреземан
Членство СС
Німецьке орнітологічне товариствоd
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Кільце «Мертва голова»
Кільце «Мертва голова»

CMNS: Ернст Шефер у Вікісховищі

Біографія ред.

Ранні роки. Академічна кар'єра ред.

Ернст був сином глави гамбурзького концерну «Фенікс», який займався виробництвом гуми[4]. Виріс у Вальтерсхаузені (Тюрингія), відвідував школи в Гайдельберзі і Мангаймі. Будучи юним, багато проводив часу на вулиці, стріляв з пневматичної зброї, займався розведенням й доглядом птахів, комах і рептилій. У 1928 — 1934 роках вивчав в Геттінгені і Ганновері зоологію, геологію, ботаніку, хімію, мінералогію, фізику та етнографію. Спеціалізувався в галузі орнітології. У 1930 році вступив до Орнітологічного товариства Німеччини. У 1932 році був обраний довічним членом Академії природознавства в Філадельфії. У 1938 році захистив кандидатську дисертацію.

Ернт Шефер став відомим завдяки своїй участі в експедиціях у Тибет в 1931, 19341935 і 1938 — 1939 роках. Під час першої експедиції відвідав Москву, яка, за визнанням Шефера, йому не сподобалася. Шлях першої експедиції пролягав через Китай, де Ернст став свідком зіткнень між військами китайського уряду і тибетської армією, а також познайомився з місцевою фауною. У 1933 році опублікував свою першу книгу «Гори, Будди і ведмеді», що принесла йому наукову славу[5]. У тому ж році вступив в СС.

У серпні 1936 року Шефер відвідав Велику Британію з метою вивчення колекцій тибетських і гімалайських птахів в Британському музеї. Після повернення на батьківщину був запрошений Генріхом Гіммлером в Аненербе, але спочатку відмовився. Однак уже в тому ж році він був присутній на партійному з'їзді в Нюрнберзі, де зустрівся з усіма лідерами Третього рейху.

Вчений в СС ред.

Першими двома тибетськими експедиціями керував американець Брук Долан, третю очолив сам Шефер, причому негласним покровителем виступив Генріх Гіммлер. Крім суто наукових завдань, експедиції Шефера пропонувалося відшукати сліди «арійської» прарелігії в письмових пам'ятках буддизму і взагалі досліджувати Тибет щодо його стосунку до «арійської раси». У Тибеті Шефер займався також дослідженням високогірних сортів пшениці і порід приземкуватих азійських коней. За матеріалами експедиції був знятий фільм Таємничий Тибет, прем'єра якого відбулася в 1943 році, і в тому ж році опублікований однойменний звіт про експедицію.

В кінці 1939 року Шефер представив нацистському керівництву план диверсійної операції «Тибет», націленої на дестабілізацію становища Британської Індії[6]. У цьому випадку за сприяння СРСР через територію радянської Середньої Азії в Тибет закидалися спочатку кілька агентів, потім групи диверсантів, а в 1941 році в Тибет організовувалася нова наукова експедиція[7]. До задумам Шефера абвер додав військову складову — перекидання в Тибет зброї. План, однак, був відкинутий німецькою стороною.

У серпні 1942 — січні 1943 року Ернст Шефер — керівник Зондеркоманди «К» (Кавказ), яка планувалася для схожих дій (на кшталт тибетських вишукувань) на окупованому Кавказі[8]. З 1943 року очолював створений ним Інститут Свена Гедіна з вивчення Центральної Азії. Також був головою навчально-дослідного відділу конярства Аненербе. Побічно брав участь у відборі ув'язнених Освенцима для антропологічних досліджень доктора Гірта[9]. У 1943 році захистив в Мюнхені докторську дисертацію. Входив в коло друзів рейхсфюрера СС.

Після війни ред.

Після закінчення війни був інтернований військами союзників, звільнений в 1948 році. В ході денацифікації був визнаний «незначно винним» і засуджений до штрафу[10].

У 1949 році став професором у Венесуелі, де хотів створити парк дикої природи, проте пізніше повернувся в Європу, де з 1954 року був радником бельгійського короля Леопольда III, який відрікся від престолу. Шефер здійснив дослідницьку поїздку в Бельгійське Конго і, спільно з Хайнцем Зільманом, зняв фільм «Володар пралісу» (1959).

У 1960 — 1970 роках працював співробітником відділу природознавства земельного музею Нижньої Саксонії. У 1970-ті роки виступив з пропозицією організувати заповідники в лісах Північної Індії.

Неодноразово заявляв, що вступив в СС не в силу переконань, а заради кар'єрного росту.

Наукові відкриття ред.

На честь Шефера названий відкритий ним в Тибеті в 1934 році карликовий блакитний баран (Pseudois schaeferi).

Нагороди ред.

Твори ред.

  • Гори, будди і ведмеді (Berge, Buddhas und Bären. Berlin, Verlag Paul Parey, 1933).
  • Габітус фазанів на китайсько-тибетському кордоні (оригінальна німецька назва невідома, опублікована в Journal für Ornithologie, LXXXII, Heft 4, Oktober 1934).
  • Чотири нових птаха з Тибету (Four New Birds from Tibet, in Proceedings of the Academy of Natural Sciences, Philadelphia, 1937).
  • Невідомий Тибет (Unbekanntes Tibet. Berlin, Verlag Paul Parey, 1938).
  • Дах світу (Dach der Erde. Berlin, Verlag Paul Parey, 1938).
  • Орнітологічні результати двох експедицій на Тибет (Ornithologische Ergebnisse zweier Forschungsreisen nach Tibet. Journal für Ornithologie 86. Jg. 1938 Sonderheft).
  • Тибет кличе (Tibet ruft. Berlin, Verlag Paul Parey, 1942).
  • Таємничий Тибет (Geheimnis Tibet. München, Verlag F Bruckmann, 1943).
  • Дослідницький простір — Центральна Азія (Forschungsraum Innerasien, in Asienberichte. Viertejahresschrift für asiatische Geschishte und Kultur, № 21, April 1944, S. 3-6).
  • Фортеця серед білих туманів (Fest der weissen Schleier: Eine Forscherfahrt durch Tibet nach Lhasa, der heiligen Stadt des Gottkönigtums, Braunschweig, Vieweg, 1949).
  • Через Гімалаї в країну богів (Über den Himalaja ins Land der Götter. Berlin, Dt. Hausbücherei, 1951).
  • Кипляча Венесуела (Ebullient Venezuela, Brussels, 1956).
  • Горобці: порівняльні дослідження Psarocolius angustifrons и Psarocolius decumanus (Les Conotos: Etude comparative de Psarocolius angustifrons et Psarocolius decumanus, Zoologische Forschungsinst, Museum Alexander Koenig, 1957).
  • Серед розбійників у Тибеті (Unter Räubern in Tibet: Abenteuer in einer vergessenen Welt zwischen Himmel und Erde, Durach, Windpferd, 1989,).

Фільмографія ред.

  • Таємничий Тибет (Geheimnis Tibet, 1943) — автор сценарію, режисер.
  • Володар пралісу (Les seigneurs de la forêt, 1958; німецька версія Herrscher des Urwalds, 1959) — режисер

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #123991420 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Filmportal.de — 2005.
  3. Peter Levenda, Unholy alliance: a history of Nazi involvement with the occult, Continuum International Publishing Group, 2002. Р. 193
  4. Васильченко А. Тибетская экспедиция СС. М., 2009. С. 42.
  5. The Activities of Dr. Ernst Schaefer [archive], United States Forces — European Theater, Military Intelligence Service Center, APO 757 Final Interrogation Report (OI-FIR) No. 32, Feb. 12, 1946.
  6. Fritz Grobba, Männer und Mächte im Orient. 25 Jahre diplomat. Tätigkeit im Orient, Göttingen, 1967. S. 188f
  7. Андреев А. И. Тибет в политике царской, советской и постсоветской России. СПб., 2006. С. 325—327.
  8. Васильченко А. Тибетская экспедиция СС. С. 76.
  9. Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Frankfurt am Main 2005. S. 523.
  10. Kathy Brewis, Quest of the Nazis, The Sunday Times, July 20, 2003.

Посилання ред.