Вікіпедія

Ервін Ниц

Ервін Пйотр Ниц (при народженні — Ервін Гінтер Нитц) (пол. Edward Piotr Nyc; 24 травня 1914, Катовиці, Німецька імперія — 24 травня 1988, Пекари-Шльонські, Польща) — польський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника та захисника.

Ф
Ервін Ниц
Особисті дані
Повне ім'я Ервін Пйотр Ниц
Народження 24 травня 1914(1914-05-24)
  Катовиці, Німецька імперія
Смерть 1 травня 1988(1988-05-01) (73 роки)
  Пекари-Шльонські, Польща
Зріст 180 см
Громадянство Польща Польща
Позиція центральний півзахисник,
захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1929—1935 Польща «Погонь» (Катовіце) ? (?)
1935—1939 Польща «Полонія» (В) 29 (0)
1939 Німеччина «1 ФК Катовіце» ? (?)
1940—1941 Німеччина ЛСВ Маркерсдорф ? (?)
1942—1943 Німеччина ЛСВ Фюрстенвальде ? (?)
1945—1947 Польща «Погонь» (Катовіце) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1937—1939 Польща Польща 11 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
Польща «Ракув»
Польща ЦКС Ченстохова
Польща «Семяновичанка»
Польща «Полонія» (ПШ)
Польща «Гурник» (Вуйкувице)
Польща ЦКС Ченстохова
Польща АКС (Хожув)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Міжвоєнний період ред.

Ще будучи юнаком розпочав кар'єру в клубі «Погонь» (Катовиці). У 1935 році пішов на військову службу у Варшаві, де офіційно служив у ППО, однак, фактично займався виключно футболом, виступаючи на позиції півзахисника в одному з найсильніших клубів міжвоєнної Польщі — варшавській «Полонії». По завершенні служби залишився в клубі, але офіційно працював у державному банку[1].

Після набрання чинності розпорядження катовицького воєводи Міхала Гражинського про полонізацію прізвищ у 1936 році Ервін змінив своє прізвище на «Ниц»[2].

У 1937 році дебютував у національної збірної Польщі в переможному (3:1) поєдинку проти Данії. У 1938 році поїхав на чемпіонат світу у Францію, де польська збірна в додатковий час з рахунком 5:6 поступилася бразильцям[3]. Через три місяці вийшов на поле в складі польської збірної, яка в Хемніці з рахунком 1:4 поступилася німцям. Востаннє у футболці збірної виходив на поле 4 червня 1939 року в нічийному (1:1) поєдинку проти Швейцарії.

Друга світова війна ред.

На початку Другої світової війни німецькі Люфтваффе розбомбили варавську квартиру Ервіна[1]. У той же час Ниц був захоплений поляками як військовополонений, але через декілька днів опинився на[4]. Ервін повернувся до Верхньої Сілезії, східна частина якої була включена до складу Третього Рейха. ЯК й усі інші польські футболісти з Верхньої Сілезії отримав німецький Фольклист.

За направленням окружного голови катовицького відділу НСРПН Георгом Йошке разом з іншими гравцями, Евальдом Дитко та Ернестом Вілімовським, був направлений до «1 ФК Катовиці»[5]. У 30-х роках XX століття Йошке керував клубом німецької меншини в Польщі.

У червні 1940 року Нітц взяв участь у першому тренувальному зборі для гравців з Верхньої Сілезії, який проходив у Катовицях під керівництвом Зеппа Гербергера[6]. Kicker розглядав Ница як майбутнє збірної Німеччини на позиції центрального захисника[7]. Декілька сезонів відіграв у Гаулізі Верхня Сілезія[8], під керівництвом Отто Курта, колишнього тренера «Шальке 04» та польської збірної.

У вересні 1940 року був мобілізований до Люфтваффе, спочатку служив на авіабазі в місті Фюрстенвальде (Шпре)[9].Протягом служби продовжував кар'єру гравця у футбольній секції ЛСВ Фюрстенвальде. У 1942 році його підрозділ було переведено до окупованої нацистами Варшави. Там Ниц зіграв декілька матчів в окружній лізі, потім виступав у Гаулізі Генерал-губернаторства (Польща) та в Кубку Німеччини[10]. Згодом декілька колишніх членів «Полонії» (Варшава) повідомили, що під час свого перебування у Варшаві Ервін декілька разів устрічався зі своїми колишніми одноклубниками, хоча й членам Вермахту це було суворо заборонено. Брав участь у деяких приватних урочистостях у формі Вермахту, куди приносив значну кількість їжі. Також не риховував свого несприйняття ідей націонал-соціалізму[11].

Згодом Нітц був переведений на аеродром Маркерсдорф в Нижній Австрії, де він виступав за місцевий спортивний клуб ВПС[10]. Проте через декілька місяців його повернули до Фюрстенвальде. У квітні 1944 року одним з останніх було переведено до Верхньої[12]. Наприкінці війни опинився у британському полоні.

Післявоєнний період ред.

По завершенні війни, влітку 1945 року, повернувся до Катовиць, де знову почав виступати за свій колишній клуб — «Погонь». Як й іншим жителям Верхньої Сілезії, Нітцу довелося виправдовуватися перед офіцером безпеки підконтрольного комуністам Міністерства громадської безпеки за свої виступи в німецьких клубах. Проконсультувавшись з колишнім тренером польської збірної Юзефом Калужею Ервін зазначив, що змушений був піти наспівпрац щоб уникнути репресій з боку німецьких окупантів[13].

Ервін зазначив, що двічі отримував погрози про відправлення в концентраційний табір у разі відмови виступати за «1 ФК Катовиці». Його слова підтвердили колишні гравці варшавської «Полонії»; він не лише матеріально допомагав під час війни, але й забезпечував зброєю польський рух опору, зокрема Армії Крайовій[14].

Ці свідчення допомогли Ервіну, тому розслідування проти нього було закрите. Проте йому більше не дозволяли їхати за кордон; польська влада також заборонила футбольній асоціації призначити його на районний відбір або навіть національну команду. Польська влада також заборонила йому тренувати клуби з чемпіонату країни та воєводств[14]. Після указу від 10 листопада 1945 року «Про зміну та виправлення імен та прізвищ» Нітцу довелося відмовитися від його «не польсько звучання» імені. Відтепер він мав ім'я «Едуардом Пйотр Ниц»[15].

По завершенні кар'єри гравця намагався розпочати власну тренерську кар'єру, проте без особливих успіхів. У 1950-х роках очолював декілька нижчолігових клубів з Верхньої Сілезії, найвідомішим серед яких був АКС (Хожув)[16].

Статистика виступів ред.

У збірній ред.

Матчі й голи у збірній'
№ Дата Місце Суперник Гол Рахунок Змагання
1. 12.09.1937 Варшава   Данія
3:1
 товариський
2. 10.10.1937 Варшава   Югославія
4:0
 квал. ЧС 1938
3. 13.03.1938 Цюрих   Швейцарія
3:3
 товариський
4. 03.04.1938 Белград   Югославія
0:1
 квал. ЧС 1938
5. 05.06.1938 Страсбур   Бразилія
5:6
 ЧС 1938
6. 18.09.1938 Хемніц   Німеччина
1:4
 товариський
7. 23.10.1938 Варшава   Норвегія
2:2
 товариський
8. 13.11.1938 Дублін   Ірландія
2:3
 товариський
9. 22.01.1939 Париж   Франція
0:4
 товариський
10. 27.05.1939 Лодзь   Бельгія
3:3
 товариський
11. 04.06.1939 Варшава   Швейцарія
1:1
 товариський

Примітки ред.

  1. ↑ а б Gazeta Wyborcza, Ausgabe Kattowitz, 27. Dezember 2003, S. 12.
  2. ↑ Dzieje Śląska w XX w. w świetle badań młodych historyków z Polski, Czech i Niemiec. Pod red. K. Ruchniewicza. Wrocław 1998, S. 114—123, übersetzt Geschichte Schlesiens im 20. Jahrhundert in den Forschungen junger Nachwuchwissenschaftler aus Polen, Tschechien und Deutschland.
  3. ↑ Die großen Spiele: Entstehung einer Legende. fifa.com (Deutsch) . Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
  4. ↑ Górnoślązacy w polskiej i niemieckiej reprezentacji narodowej w piłce nożnej — wczoraj i dziś. Sport i polityka na Górnym Śląsku w XX wieku. Gliwice/Opole 2006, S. 27.
  5. ↑ Kattowitzer Zeitung, 23. November 1939, S. 10.
  6. ↑ Kattowitzer Zeitung, 25. Juni 1940, S. 6.
  7. ↑ Kicker, 30. Juli 1940, S. 22.
  8. ↑ Kicker, 30. Januar 1940, S. 6.
  9. ↑ Deutsche Dienststelle, GZ II C2 — 111014/209, S. 2.
  10. ↑ а б Warschauer Zeitung, 4. Januar 1944, S. 6.
  11. ↑ Stolica, 31. Januar 1960, S. 15.
  12. ↑ Der Kicker — Fußball, 2. Mai 1944, S. 8.
  13. ↑ Polonia Warszawa: Historia: Lata 1939-1944. wielkapolonia.pl (Polnisch) . Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
  14. ↑ а б Andrzej Gowarzewski: 75 lat PZPN. Księga jubileuszowa. Kattowitz 1994, S. 53f.
  15. ↑ Dekret z dnia 10 listopada o zmianie i ustaleniu imion i nazwisk, Dz.U.R.P., nr.56, poz.310, 1945; vgl.: Matthias Kneip: Die deutsche Sprache in Oberschlesien. Dortmund 1999, S. 169—171.
  16. ↑ Wojciech Krzystanek / Dariusz Leśnikowski: Ludzie, wydarzenia, emoje. 100 lat AKS Chorzów. Chorzów 2010, S. 45.

Література ред.

  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918—1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Thomas Urban: Sport als Instrument der Volkstumspolitik. Der Anschluss Ostoberschlesiens an das «Großdeutsche Reich» im Jahr 1939, in: Die «Gleichschaltung» des Fußballsport im nationalsozialistischen Deutschland. Hrsg. Markwart Herzog. Kohlhammer, Stuttgart 2016, S. 304, 307, 311—312.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ервін_Ниц&oldid=41986150