Ервін Пйотр Ниц (при народженні — Ервін Гінтер Нитц) (пол. Edward Piotr Nyc; 24 травня 1914, Катовиці, Німецька імперія — 24 травня 1988, Пекари-Шльонські, Польща) — польський футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника та захисника.

Ф
Ервін Ниц
Особисті дані
Повне ім'я Ервін Пйотр Ниц
Народження 24 травня 1914(1914-05-24)
  Катовиці, Німецька імперія
Смерть 1 травня 1988(1988-05-01) (73 роки)
  Пекари-Шльонські, Польща
Зріст 180 см
Громадянство Польща Польща
Позиція центральний півзахисник,
захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1929—1935 Польща «Погонь» (Катовіце) ? (?)
1935—1939 Польща «Полонія» (В) 29 (0)
1939 Німеччина «1 ФК Катовіце» ? (?)
1940—1941 Німеччина ЛСВ Маркерсдорф ? (?)
1942—1943 Німеччина ЛСВ Фюрстенвальде ? (?)
1945—1947 Польща «Погонь» (Катовіце) ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1937—1939 Польща Польща 11 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
Польща «Ракув»
Польща ЦКС Ченстохова
Польща «Семяновичанка»
Польща «Полонія» (ПШ)
Польща «Гурник» (Вуйкувице)
Польща ЦКС Ченстохова
Польща АКС (Хожув)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Міжвоєнний період ред.

Ще будучи юнаком розпочав кар'єру в клубі «Погонь» (Катовиці). У 1935 році пішов на військову службу у Варшаві, де офіційно служив у ППО, однак, фактично займався виключно футболом, виступаючи на позиції півзахисника в одному з найсильніших клубів міжвоєнної Польщі — варшавській «Полонії». По завершенні служби залишився в клубі, але офіційно працював у державному банку[1].

Після набрання чинності розпорядження катовицького воєводи Міхала Гражинського про полонізацію прізвищ у 1936 році Ервін змінив своє прізвище на «Ниц»[2].

У 1937 році дебютував у національної збірної Польщі в переможному (3:1) поєдинку проти Данії. У 1938 році поїхав на чемпіонат світу у Францію, де польська збірна в додатковий час з рахунком 5:6 поступилася бразильцям[3]. Через три місяці вийшов на поле в складі польської збірної, яка в Хемніці з рахунком 1:4 поступилася німцям. Востаннє у футболці збірної виходив на поле 4 червня 1939 року в нічийному (1:1) поєдинку проти Швейцарії.

Друга світова війна ред.

На початку Другої світової війни німецькі Люфтваффе розбомбили варавську квартиру Ервіна[1]. У той же час Ниц був захоплений поляками як військовополонений, але через декілька днів опинився на[4]. Ервін повернувся до Верхньої Сілезії, східна частина якої була включена до складу Третього Рейха. ЯК й усі інші польські футболісти з Верхньої Сілезії отримав німецький Фольклист.

За направленням окружного голови катовицького відділу НСРПН Георгом Йошке разом з іншими гравцями, Евальдом Дитко та Ернестом Вілімовським, був направлений до «1 ФК Катовиці»[5]. У 30-х роках XX століття Йошке керував клубом німецької меншини в Польщі.

У червні 1940 року Нітц взяв участь у першому тренувальному зборі для гравців з Верхньої Сілезії, який проходив у Катовицях під керівництвом Зеппа Гербергера[6]. Kicker розглядав Ница як майбутнє збірної Німеччини на позиції центрального захисника[7]. Декілька сезонів відіграв у Гаулізі Верхня Сілезія[8], під керівництвом Отто Курта, колишнього тренера «Шальке 04» та польської збірної.

У вересні 1940 року був мобілізований до Люфтваффе, спочатку служив на авіабазі в місті Фюрстенвальде (Шпре)[9].Протягом служби продовжував кар'єру гравця у футбольній секції ЛСВ Фюрстенвальде. У 1942 році його підрозділ було переведено до окупованої нацистами Варшави. Там Ниц зіграв декілька матчів в окружній лізі, потім виступав у Гаулізі Генерал-губернаторства (Польща) та в Кубку Німеччини[10]. Згодом декілька колишніх членів «Полонії» (Варшава) повідомили, що під час свого перебування у Варшаві Ервін декілька разів устрічався зі своїми колишніми одноклубниками, хоча й членам Вермахту це було суворо заборонено. Брав участь у деяких приватних урочистостях у формі Вермахту, куди приносив значну кількість їжі. Також не риховував свого несприйняття ідей націонал-соціалізму[11].

Згодом Нітц був переведений на аеродром Маркерсдорф в Нижній Австрії, де він виступав за місцевий спортивний клуб ВПС[10]. Проте через декілька місяців його повернули до Фюрстенвальде. У квітні 1944 року одним з останніх було переведено до Верхньої[12]. Наприкінці війни опинився у британському полоні.

Післявоєнний період ред.

По завершенні війни, влітку 1945 року, повернувся до Катовиць, де знову почав виступати за свій колишній клуб — «Погонь». Як й іншим жителям Верхньої Сілезії, Нітцу довелося виправдовуватися перед офіцером безпеки підконтрольного комуністам Міністерства громадської безпеки за свої виступи в німецьких клубах. Проконсультувавшись з колишнім тренером польської збірної Юзефом Калужею Ервін зазначив, що змушений був піти наспівпрац щоб уникнути репресій з боку німецьких окупантів[13].

Ервін зазначив, що двічі отримував погрози про відправлення в концентраційний табір у разі відмови виступати за «1 ФК Катовиці». Його слова підтвердили колишні гравці варшавської «Полонії»; він не лише матеріально допомагав під час війни, але й забезпечував зброєю польський рух опору, зокрема Армії Крайовій[14].

Ці свідчення допомогли Ервіну, тому розслідування проти нього було закрите. Проте йому більше не дозволяли їхати за кордон; польська влада також заборонила футбольній асоціації призначити його на районний відбір або навіть національну команду. Польська влада також заборонила йому тренувати клуби з чемпіонату країни та воєводств[14]. Після указу від 10 листопада 1945 року «Про зміну та виправлення імен та прізвищ» Нітцу довелося відмовитися від його «не польсько звучання» імені. Відтепер він мав ім'я «Едуардом Пйотр Ниц»[15].

По завершенні кар'єри гравця намагався розпочати власну тренерську кар'єру, проте без особливих успіхів. У 1950-х роках очолював декілька нижчолігових клубів з Верхньої Сілезії, найвідомішим серед яких був АКС (Хожув)[16].

Статистика виступів ред.

У збірній ред.

Матчі й голи у збірній'
Дата Місце Суперник Гол Рахунок Змагання
1. 12.09.1937 Варшава   Данія
3:1
товариський
2. 10.10.1937 Варшава   Югославія
4:0
квал. ЧС 1938
3. 13.03.1938 Цюрих   Швейцарія
3:3
товариський
4. 03.04.1938 Белград   Югославія
0:1
квал. ЧС 1938
5. 05.06.1938 Страсбур   Бразилія
5:6
ЧС 1938
6. 18.09.1938 Хемніц   Німеччина
1:4
товариський
7. 23.10.1938 Варшава   Норвегія
2:2
товариський
8. 13.11.1938 Дублін   Ірландія
2:3
товариський
9. 22.01.1939 Париж   Франція
0:4
товариський
10. 27.05.1939 Лодзь   Бельгія
3:3
товариський
11. 04.06.1939 Варшава   Швейцарія
1:1
товариський

Примітки ред.

  1. а б Gazeta Wyborcza, Ausgabe Kattowitz, 27. Dezember 2003, S. 12.
  2. Dzieje Śląska w XX w. w świetle badań młodych historyków z Polski, Czech i Niemiec. Pod red. K. Ruchniewicza. Wrocław 1998, S. 114—123, übersetzt Geschichte Schlesiens im 20. Jahrhundert in den Forschungen junger Nachwuchwissenschaftler aus Polen, Tschechien und Deutschland.
  3. Die großen Spiele: Entstehung einer Legende. fifa.com (Deutsch) . Архів оригіналу за 4 квітня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
  4. Górnoślązacy w polskiej i niemieckiej reprezentacji narodowej w piłce nożnej — wczoraj i dziś. Sport i polityka na Górnym Śląsku w XX wieku. Gliwice/Opole 2006, S. 27.
  5. Kattowitzer Zeitung, 23. November 1939, S. 10.
  6. Kattowitzer Zeitung, 25. Juni 1940, S. 6.
  7. Kicker, 30. Juli 1940, S. 22.
  8. Kicker, 30. Januar 1940, S. 6.
  9. Deutsche Dienststelle, GZ II C2 — 111014/209, S. 2.
  10. а б Warschauer Zeitung, 4. Januar 1944, S. 6.
  11. Stolica, 31. Januar 1960, S. 15.
  12. Der Kicker — Fußball, 2. Mai 1944, S. 8.
  13. Polonia Warszawa: Historia: Lata 1939-1944. wielkapolonia.pl (Polnisch) . Архів оригіналу за 21 вересня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
  14. а б Andrzej Gowarzewski: 75 lat PZPN. Księga jubileuszowa. Kattowitz 1994, S. 53f.
  15. Dekret z dnia 10 listopada o zmianie i ustaleniu imion i nazwisk, Dz.U.R.P., nr.56, poz.310, 1945; vgl.: Matthias Kneip: Die deutsche Sprache in Oberschlesien. Dortmund 1999, S. 169—171.
  16. Wojciech Krzystanek / Dariusz Leśnikowski: Ludzie, wydarzenia, emoje. 100 lat AKS Chorzów. Chorzów 2010, S. 45.

Література ред.

  • Andrzej Gowarzewski: MISTRZOSTWA POLSKI. LUDZIE (1918—1939). 100 lat prawdziwej historii (1), Wydawnictwo GiA, Katowice 2017
  • Thomas Urban: Sport als Instrument der Volkstumspolitik. Der Anschluss Ostoberschlesiens an das «Großdeutsche Reich» im Jahr 1939, in: Die «Gleichschaltung» des Fußballsport im nationalsozialistischen Deutschland. Hrsg. Markwart Herzog. Kohlhammer, Stuttgart 2016, S. 304, 307, 311—312.

Посилання ред.