Вікіпедія

Енріке Коелью Нетто

Енріке Максиміліано Коелью Нетто (порт. Henrique Maximiano Coelho Netto; 21 лютого 1864, Кашіас, Мараньян, Бразильська імперія — 28 листопада 1934, Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — бразильський письменник, літературний і театральний критик, фольклорист, драматург, педагог, професор, політичний діяч, один із засновників Бразильської академії літератури, голова академії в 1926 році.

Енріке Коелью Нетто
Народився 21 лютого 1864(1864-02-21)[1][2][3]
Кашіас[d], Мараньян, Бразилія[3]
Помер 28 листопада 1934(1934-11-28)[1][2][3] (70 років)
Ріо-де-Жанейро, Бразилія[3]
Країна  Бразилія[3]
Діяльність прозаїк-романіст, драматург, журналіст, літописець, фольклорист, літературний критик, політик, поет, мемуарист, дитячий письменник, письменник, викладач університету
Alma mater юридичний факультет університету Сан-Паулу і юридичний факультет Федерального університету Пернамбукуd
Мова творів португальська
Членство Бразильська академія літературиd
Конфесія cпіритизм
Діти Прегінью і Emmanuel Coelho Nettod
CMNS: Енріке Коелью Нетто у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах
Поштова марка Бразилії, присвячена письменнику. 1964 рік

Біографія ред.

Його батько був португальцем а мати — бразильською індіанкою. Закінчив Колежіу Педру II, вступив на медичний факультет, але навчання кинув. З 1883 року вивчав право на юридичному факультеті Університету Сан-Паулу. Брав участь у студентських маніфестаціях. Змушений був перевестися до університету Пернамбуку.

Пізніше співпрацював з Gazeta de Tarde. Займався політичною діяльності в рядах республіканців. Брав участь у боротьбі за скасування рабства в Бразилії.

У 1890 році працював секретарем в уряді штату Ріо-де-Жанейро, в наступному році — директором з державних справах. У 1892 році був призначений професором історії мистецтв Національної академії мистецтв, потім — професором літератури в Колежіу Педру II. У 1910 році став професором історії театру і літератури в Школі драматичних мистецтв (Escola de Arte dramatica), потім її директором.

Був членом Палати депутатів Бразилії.

Творчість ред.

Письменник-модерніст, символіст, парнасець.

Автор коротких розповідей, романів, хронік і комедій, в загальній складності створив 112 творів, опублікованих між 1893 і 1928 роками. Писав також твори для дітей.

Вибрані твори ред.

  • Rapsódias, збірка оповідань (1891)
  • Sertão (1896)
  • Álbum de Caliban, збірка оповідань (1897)
  • Inverno em Flor, роман (1897)
  • A Capital Federal (Impressões de um Sertanejo), роман (1893)
  • A Conquista, роман (1899)
  • Tormenta, роман (1901)
  • A Bico de Pena (1904)
  • Turbilhão, роман (1906)
  • Rei Negro, роман (1914)
  • Esfinge, роман (1908)
  • O Mistério (1920)
  • Mano, Livro da Saudade, (1924)
  • O povo, роман (1924)
  • Imortalidade, роман (1926)
  • Contos da vida e da morte, збірка оповідань (1927)
  • A Cidade Maravilhosa, збірка оповідань (1928)
  • Bazar, хроніка (1928)
  • Fogo Fátuo, роман (1929)
  • Teatrinho (1905)

Особисте життя ред.

Його син Жуан Коелью Нетто (Прегінью, 1905—1979), відомий бразильський футболіст, нападник.

Примітки ред.

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
  3. ↑ а б в г д Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Енріке_Коелью_Нетто&oldid=36447532