Вікіпедія

Ендоскопія

Ендоскопі́я (від грец. εντόςn — всередині та грец. Σκοπός — глянути) — метод медичної візуалізації змін всередині тіла та обстеження внутрішніх органів людини за допомогою медичного приладу — ендоскопу, без порушення цілісності шкірних покривів та слизових оболонок.

Гнучкий ендоскоп.

Проте, дедалі частіше в хірургічній практиці застосовують травматичні види малоінвазивної хірургії: хірургічна ендоскопія (хірургічний доступ через природні отвори до місця проведення операції) та лапароскопічна хірургія.

При ендоскопії ендоскопи зазвичай вводять у порожнину тіла через природні шляхи, наприклад, у шлунок — через рот і стравохід, у бронхи і легені — через гортань, у сечовий міхур — через сечовипускний канал, хоча в деяких випадках введення ендоскопа вимагає хірургічного створення розрізу в тілі — тоді мова йде про травматичну ендоскопію.

Типи ендоскопів ред.

Ендоскопи є двох типів:

  • прямі (металеві)
  • гнучкі (еластичні).

Більшого розповсюдження на сьогодні набули еластичні, оскільки вони дозволяють легше пацієнту перенести маніпуляцію, а лікарю-діагносту адекватніше та якісніше здійснити обстеження. Та все ж таки є ділянки, обстеження яких зручніше, швидше, простіше і надійніше здійснювати прямим ендоскопом.

Історія ред.

Вперше, як інструмент, ендоскоп було винайдено в Стародавньому Єгипті у 1700—1600 році до н. е. Про це свідчить давньоєгипетський текст — Папірус Едвіна Сміта[1]. Цей текст описує ендоскопію і елементарні ендоскопічні прилади.

Гіппократ вперше задокументував перші елементарно-успішні зусилля у ендоскопії, який використовували як ректальний розширювач[2].

Ендоскопи почали застосовувати в Німеччині ще в XIX ст. з метою огляду кишечника та шлунка. У той час, в Німеччині, працював лікар Філіпп Боцціні (роки життя — 1773—1809), який заклав основи сучасної ендоскопії. У 1806 році він винайшов світлопровідний інструмент для дослідження прямої кишки та матки. Цей прилад він назвав «Lichtlelter»[3]. Джерелом світла у цьому світлопровіднику послужила проста свічка[4]. Це і був прототип сучасних ендоскопів. Проте, він не знайшов належного застосування і його ніколи не застосовували на людях.

 
Ендоскоп Дезормаукса

У 1826 році П'єр Сегалас, повідомив при використання більш вдосконаленого приладу, сконструюваний Боцціном[3].

Французький хірург Антоніо Дезормаукс, у 1853 році, в Парижі, розробив різновид Боццінівського «Lichtlelter». Для підсвічення він застосував спиртову лампу, яке давало більше освітлення і огляд став більш детальнішим. Інструмент являв собою довгу металеву трубку, яка містила систему дзеркал і лінз, які відбивали світло від гасової лампи. Він мав той же недолік, що і Боццінівський Lichtlelter, а саме — вона швидко нагрівалася і спричиняла опіки. Ним проводили дослідження урогенітального тракту[5][3].

Призначення ред.

Медичний ендоскоп призначений для огляду порожнини і внутрішньої поверхні:

Види медичної ендоскопії ред.

Перспективи розвитку ред.

Згідно повідомлення японського телеканалу NHK, в Японії створено новий зонд-ендоскоп, який дозволить обстежити внутрішню частину судин та нервів. Його товщина становить 1,25 мм, що тонше за деякі голки для ін'єкцій. Завдяки новому приладу можна буде проводити мікроінвазивне дослідження не лише судин, а й багатьох інших органів. Так, наприклад, в даний час, для дослідження внутрішньої частини колінного суглоба необхідно провести операцію та розкрити суглобову сумку. Новий зонд дозволить натомість запровадити голку для ін'єкцій, а через неї впровадити зонд. Зонд зроблений з оптоволокна, яке дозволить проводити світло надтонким скляним «волоссям» без втрати якості. Використання таких приладів розпочнеться вже у 2024 році[6].

Примітки ред.

  1. ↑ Nezhat, Camran, Page, Barbara (1 Jan. 2005.). "ANCIENT TO PRE-MODERN PERIOD." 'History of Endoscopy' Ed. Dr. Paul Alan Wetter (англійська) . Society of Laproendoscopic Surgeons. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 2 лютого 2017. (англ.)
  2. ↑ Medscape Log In. www.medscape.com. Архів оригіналу за 3 жовтня 2013. Процитовано 2 лютого 2017. (англ.)
  3. ↑ а б в ИСТОРИЯ РАЗВИТИЯ ЭНДОСКОПИИ | Врачу — Эндоскопия.RU. www.endoscopy.ru. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 2 лютого 2017. (рос.)
  4. ↑ Мухин, Пизурян, С.В., А.Л. (1992). Эндоскопическая хирургия. История развития эндоскопической урологии // Эндоскоп. хирургия и дистанц. литотрипсия: Сб. науч. тр (російська) . Рос. гос. мед. ун-т НИИ урологии. с. С. 4 – 9. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка) (рос.)
  5. ↑ Medscape Log In. www.medscape.com. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 2 лютого 2017. (англ.)
  6. ↑ Вчені створили 1,25-міліметровий ендоскоп для дослідження судин зсередини. // By Андрій Неволін. 26.04.2023

Література ред.

Книги ред.

  • Cotton, Peter B.; Cotton, Peter B. (2008). Practical gastrointestinal endoscopy: the fundamentals (6th ed). Malden, Mass.: Blackwell. ISBN 978-1-4443-0082-6
  • Cohen, Jonathan; Saunders, Brian P.; Cotton, Peter B.; Williams, Christopher B. (2014). Cotton and Williams' practical gastrointestinal endoscopy: the fundamentals (7th edition). Chichester, West Sussex, UK. ISBN 978-1-118-40645-8
  • Chandrasekhara, Vinay; Elmunzer, B. Joseph; Khashab, Mouen; Muthusamy, V. Raman (2019). Clinical gastrointestinal endoscopy (3rd edition). Philadelphia, PA. ISBN 978-0-323-54792-5.
  • Wagh, Mihir S.; Wani, Sachin B. (2020). Gastrointestinal interventional endoscopy: advanced techniques. Cham. ISBN 978-3-030-21695-5.

Журнали ред.

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ендоскопія&oldid=39819270