Енаргіт
Енаргіт (рос. энаргит; англ. enargite; нім. Enargit m) — мінерал, складний сульфід, арсениста сульфосіль міді координаційної будови.
| Енаргіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Eng[2] |
| Хімічна формула | Cu₃AsS₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.KA.05[3] |
| Dana 8 | 3.2.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Колір риси | чорний |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | одиничністьd (давньогрецька мова)[4] |
 Енаргіт у Вікісховищі | |
Етимологія та історія ред.
Від давньогрецьк. εναργης — «явний», «очевидний» (Август Брайтгаупт, 1850).
Загальний опис ред.
Хімічна формула: Cu3AsS4.
Як правило, містить 46—48 % Cu, домішки Fe (до 2 %), Sb (до 6 %), іноді сліди Те і Ge.
Сингонія ромбічна; кристалічна структура похідна від вюртцитового типу. Поліморфна модифікація (тетрагональної сингонії з кристаліч. структурою, похідною від структури типу сфалериту) — люцоніт.
Е. утворює суцільну масу масивної дрібнозернистої структури, рідше — таблитчасті або призматичні подовжені кристали; хрестоподібні двійники, зірчасті трійники; епітаксичні зростки з халькопіритом, сфалеритом, тенантитом.
Колір сталево-сірий до залізо-чорного. Блиск металічний до тьмяного. Риса сірувато-чорна. Спайність довершена за призмою. Злам нерівний. Твердість за різними даними від 3 до 4,5. Густина 4,4—4,5. Крихкий. Слабкоелектропровідний.
Утворюється у середньо- і низькотемпературних гідротермальних умовах в асоціації з галенітом, халькопіритом, сфалеритом, тенантитом, халькозином, борнітом.
У гіпергенних умовах легко окиснюється з утворенням малахіту, азуриту, оксидів As.
Добувається як головний рудний мінерал міді на родовищах Цумеб (Намібія), Чукікамата (Чилі). Поширений на родов. Бор (Сербія), Б'ютт (Монтана, США), Сьєрро-де Паско (Перу), в Коунрадському родов. (Казахстан), Алмаликському (Узбекистан), Каджаранському (Вірменія) та ін.
Збагачується флотацією.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Енаргіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Енаргіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.