Вікіпедія

Елізабет Ґілберт

американська письменниця

Елізабет Ґілберт (англ. Elizabeth Gilbert; нар. 18 липня 1969, Вотербері, Коннектикут, США) — американська письменниця-прозаїк, біографка, мемуаристка. Авторка бестселера «Їсти, молитися, кохати» (англ. Eat, Pray, Love), який з грудня 2010 року протримався 185 тижнів у «Списку бестселерів за версією The New York Times»[5].

Елізабет Ґілберт
Elizabeth Gilbert
Народилася 18 липня 1969(1969-07-18) (54 роки)
Вотербері, Коннектикут, США
Громадянство США США
Діяльність письменниця, біограф
Сфера роботи есей[1], роман[2], мемуари, творче та професійне письмоd[1], проза[1] і автобіографія[1]
Alma mater Нью-Йоркський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1997 — тепер. час
Напрямок оповідання, романи, біографії
Magnum opus «Пілігрими» (Pilgrims), 1993
Брати, сестри Catherine Gilbert Murdockd
Автограф
Нагороди
Сайт: elizabethgilbert.com
CMNS: Елізабет Ґілберт у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґілберт.

У 2010 році була знята однойменна романтична комедія з Джулією Робертс у головній ролі. Одним із продюсерів фільму став Бред Пітт.

Елізабет Ґілберт займає 6-ту сходинку в списку «100 найвпливовіших духовних лідерів сучасності за 2012 рік» за версією журналу «Watkins' Mind Body Spirit»[6].

Життєпис ред.

Елізабет Ґілберт народилася 1969 року в містечку Вотербері штату Коннектикут США. Батько її був інженером-хіміком, мати — медсестрою. Виросла разом із сестрою Кетрін Ґілберт-Мердок, також письменницею, на невеличкій фермі в Лічфілді, де її родина займалася вирощуванням різдвяних ялинок на продаж. Сестри багато читали та розважали себе тим, що писали невеликі п'єси й книжки. Елізабет відзначає, що особливий вплив на формування її літературних здібностей мали такі твори, як «Чарівник країни Оз», «Холодний дім» і «Девід Копперфілд​​» Ч. Дікенса, «Роздуми» Марка Аврелія[7].

У 1986 році вступила до Нью-Йоркського університету, де навчалася за спеціальністю «Політологія». Після закінчення університету в 1991 році протягом кількох років Елізабет подорожувала країною, працювала офіціанткою, кухаркою, журналісткою, що дало матеріал для її творів. Так, свій досвід роботи кухаркою вона описала в коротких оповіданнях, присвячених різним аспектам сучасної кулінарії, а також згадувала в книжці «Останній американський чоловік» (The Last American Man).

Творчість ред.

 
Елізабет Ґілберт на TED 2009

У 1993 році Ґілберт дебютувала зі своїм першим оповіданням «Пілігрими», опублікованим у журналі «Esquire» в рубриці «Дебют молодого письменника». Вона стала першим за багато років молодим автором, що дебютував в «Esquire», з часів Нормана Мейлера. Окрім них, «Esquire» жодного разу не друкував неопублікованих авторів. З того часу Ґілберт починає співпрацювати із журналами «SPIN», «GQ», «The New York Times Magazine», «Allure», «Real Simple», «Travel + Leisure» як журналістка й позаштатна авторка. Досвід такої роботи знайшов відображення в автобіографічному романі «Їсти, молитися, кохати».

У 1997 році журнал «GQ» опублікував її статтю «Муза салону „Бридкий койот“» (The Muse of the Coyote Ugly Saloon), де оповідається про часи, коли Ґілберт працювала офіціанткою в першому танцювальному барі «Бридкий койот» в Іст-Вілліджі. У 2000 році за цим матеріалом було знято фільм «Бар „Бридкий койот“». У 1998 році Ґілберт на основі своєї статті для журналу «GQ» «The Last American Man: Eustace Conway is Not Like Any Man You've Ever Met…» про американського натураліста Юстаса Конвея написала роман «Останній американський чоловік» (The Last American Man). Книжка була висунута на номінацію «Найкраща науково-популярна література» Національної книжкової премії США. Написана для того ж журналу у 2000 році стаття «Привид» — біографія музиканта Генка Вільямса III — була включена до списку «Найкращі статті американських журналів» за 2001 рік.

Згодом Ґілберт розпочала активну літературну діяльність. У 2006 році вийшла її книга «Їсти, молитися, кохати», яка і принесла письменниці світову популярність. У 2013 році вийшов її перший художній роман — «Походження всіх речей» (The Signature of All Things).

Особисте життя ред.

Особисте життя Ґілберт детально змальовано в її романах-мемуарах «Їсти, молитися, кохати» і «Законний шлюб» (Committed). Зокрема, у першому романі розповідається про нещасливий шлюб письменниці та її розлучення з чоловіком (з 1994 до 2002 року Ґілберт була одружена з Майклом Купером)[8]. У мемуарах йдеться про її подорож Італією, Індією й Індонезією як шлях духовного переродження та спробу віднайти себе й власне щастя. Авторка роману на власному прикладі довела, що навіть після найбільших криз можна не лише відновитися, а й відкрити в собі нові грані, можливості та рівні переживань.

На Балі під час однієї зі своїх подорожей Ґілберт познайомилася з бразильцем Жозе Нуньєсом (у романі — Феліпе). Пара одружилася у 2007 році. Цінностям сімейного життя присвячена друга частина історії — роман «Законний шлюб».

Бібліографія ред.

  • Pilgrims (1997)
  • Stern men (2000)
  • The Last American Man (2002)
  • Eat, Pray, Love: One Woman's Search for Everything Across Italy, India and Indonesia (2006) / Їсти, молитися, кохати
  • Committed: A Skeptic Makes Peace with Marriage (2010)
  • The Signature of All Things (2013) / Природа всіх речей
  • Big Magic: Creative Living Beyond Fear (2015) / Велика магія: Творче життя без страху
  • City of Girls (2019) / Місто дівчат

Українські переклади ред.

  • Ґілберт Е. Їсти, молитися, кохати. Переклад з англійської Ярини Винницької. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 416 с.
  • Ґілберт Е. Я згодна. Як одна жінка, яка не вірила у шлюб, таки вийшла заміж. Переклад з англійської Ганни Лелів.- Львів: Видавництво Старого Лева , 2023.- 336 с.
  • Ґілберт Е. Велика магія: Творче життя без страху. Переклад з англійської Ганни Лелів. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. — 254 с.
  • Ґілберт Е. Місто дівчат. Переклад з англійської Ганни Лелів. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2019. — 536 с.
  • Ґілберт Е. Природа всіх речей. Переклад з англійської Ганни Лелів. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2021. — 704 с.
  • Ґілберт Е. Суворі чоловіки. Переклад з англійської Ганни Лелів. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2022. — 424 с. (в роботі)

Рецензії ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ https://www.elizabethgilbert.com/books/
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  5. ↑ Best Sellers - The New York Times. www.nytimes.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
  6. ↑ Watkins’ Spiritual 100 List for 2012. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
  7. ↑ Says, Nita Bennington. Elizabeth Gilbert on her favourite books. The Official Infloox Blog. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
  8. ↑ Їсти, молитися, кохати. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.
  9. ↑ "Місто дівчат" Елізабет Ґілберт - ти не мусиш бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною. Readmodo (укр.). 2 червня 2020. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про письменника або письменницю США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Елізабет_Ґілберт&oldid=40568795