Евмен з Кардії
Евме́н з Ка́рдії, дав.-гр. Εΰμένας (363 до н. е. — 316 до н. е.) — македонський полководець, сатрап, діадох. Походив із Кардії, фракійського Херсонесу. Був секретарем Філіппа ІІ Македонського та Александра Великого. Брав участь у війнах Діадохів, у яких підтримував Македонську династію Аргеадів.
| Евмен з Кардії | |
|---|---|
| дав.-гр. Εὐμένης | |
 | |
| Народився |
362 до н. е. або 363 до н. е.[1] Кардіяd, Чанаккале, Туреччина[2] |
| Помер |
316 до н. е. Q3756426?, Сузіана або Іран |
| Країна |
 Стародавня Македонія |
| Діяльність | офіцер, військовослужбовець, сатрап |
| Знання мов | давньогрецька |
| Посада | стратег і сатрап |
| Військове звання | адмірал |
| У шлюбі з | Artonisd і Барсіна[3][1] |
Біографія ред.
Походження ред.
Евмен був родом з Кардії[4], міста на Херсонесі Фракійському. Вже в античну добу існували різні версії його походження. Плутарх писав, що Евмен був сином збіднілого возія з Кардії, але незважаючи на це отримав добру освіту.[5] Корнелій Непот висловив іншу версію, що Евмен походив із поважного роду в Кардії, але в Македонії вважався іноземцем низького походження[4]. Незнатне походження псувало репутацію Евмена і заважало йому здобути повагу своїх підлеглих, але це компенсувалося його видатними здібностями[4].
Початок кар'єри ред.
Цар Філіпп Македонський помітив видатні здібності Евмена. Ще за життя Філіппа Евмен зайняв посаду головного писаря, яка у Македонії вважалася дуже престижною.[5] Евмен був головним писарем 7 років у Філіппа, 13 років у Александра. В Індійському поході став полководцем з правом самостійного командування. Потім змінив Пердікку на посаді начальника кінноти[4]. Під час знаменитих весілль 324 до н. е. у Сузах Александр оженив Евмена на одній з найзнатніших персіянок — Артоніді, дочці Артабаза.[5] Ще більшого значення набув Евмен по смерті Александра, коли в ньому відкрився талант полководця.[6]
Війни Діадохів ред.
Він з самого початку твердо став на бік Пердікки. За першого поділу сатрапій Евмену дісталися Каппадокія, Пафлагонія та сусідні землі, які ще треба було завоювати. Невдовзі після цього Пердікка пішов війною проти Птолемея, Евмен же мав прикривати його тил і не допускати в Азію Антипатра та Кратера, що були в союзі із Птолемеєм.
Кратер загинув у битві з Евменом (у Каппадокії), але водночас і Пердікка був убитий в Єгипті своїми солдатами. Військо македонське, що обожнювало Кратера, під впливом Антипатра оголосило Евмена зрадником. Антигону було доручено воювати проти Евмена (321 до н. е.).
По смерті Антипатра (318 до н. е.), Антигон марно намагався залучити на свою сторону Евмена, який залишився і тепер вірним царського дому і зміцнився у Кілікії. Селевк I Нікатор та Піфон, та сатрапи Вавилону та Мідії, уклали союз з Антигоном, який внаслідок зради війська Евмена захопив його в полон і стратив.
Плутарх і Корнелій Непот склали біографії Евмена.
Примітки ред.
- ↑ а б Любкер Ф. Eumenes // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 502–503.
- ↑ Любкер Ф. Cardia // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 249.
- ↑ Любкер Ф. Barsine // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 204.
- ↑ а б в г Корнелій Непот, 2021, с. 118.
- ↑ а б в Плутарх. Сравнительные жизнеописания (рос.). Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 19 червня 2020.
{{cite web}}: Проігноровано|chapter=(довідка) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 січня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела ред.
- Корнелій Непот. Життєписи видатних античних полководців / Пер. з латини, упоряд., прим., словн. імен, назв, термінів та підбір іл. Володимира Литвинова. — Київ : Прометей, 2021. — 248 с. — ISBN 978-617-7502-45-5.