Еве (народ)
Е́ве (самоназва евеґбе) — народ ґбе у Західній Африці. Почесним символічним титулом Нгорифія (вождь з питань розвитку) в 1987 році обрано Сефаса Коси Бансу[1].
| Еве Ewe | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Кількість | понад 3 млн чол. | |||
| Ареал |
 Гана Того | |||
| Близькі до: | фон, аджа, га, уачі | |||
| Мова | еве | |||
| Релігія |
традиційні культи (Анімізм); мусульмани-суніти); християнство (католицизм); | |||
Територія проживання і чисельність ред.
Люди еве проживають на південному сході Гани й на півдні Того, невеликі громади також у Беніні та Нігерії.
Загальна чисельність еве сягає 3 млн чол., з них бл. 1,6 млн чол. у Гані, понад 1,3 млн чол. у Того.
Мова і релігія ред.
Мова еве належить до мовної підгрупи ґбе нігеро-конголезької групи конго-кордофанської мовної родини.
Писемність — на латинській ґрафічній основі.
Еве сповідують традиційні культи, частина мусульмани-суніти, також частково християни.
Історія і суспільство ред.
Пращури еве, імовірно, прийшли з земель сучасної південно-західної Нігерії.
Наприкінці XVI ст. еве сформували ряд ранньодержавних утворень, одне з яких на території сучасного Того.
У еве традиційно розвинутий (зберігається і за сучасності) інститут вождівства. Сільська громада, яка раніше являла підвалину суспільного устрою, піддається руйнуванню.
Господарство ред.
Традиційні заняття еве — ручне землеробство (ямс, маніок, кукурудза, овочі; експортні культури — кава, какао-боби, бавовник, плоди кокосової і олійної пальм); скотарство (велика і дрібна рогата худоба, свині), птахівництво, на узбережжі — рибальство.
Серед ремесел, які зараз потроху забуваються, раніше популярними були ткацтво, гончарство, різьблення на дереві, плетіння тощо.
Матеріальна і духовна культура ред.
Традиційні житла еве — прямокутні глинобитні хатини зі стріхами з соломи або пальмового листя (зараз гофрованого заліза. На узбережжі частими є поселення з будинків на палях. Поруч з житловими будівлями зазвичай розміщуються господарські — комори, навіси для худоби тощо.
В осередді поселення еве за звичаєм міститься майдан, де прийнято проводити народні зібрання, справляти судочинство тощо, а по певних днинах у великих селищах тут же вирує торжище.
Повсякденним одягом чоловіків еве були великі вільного крою сорочки і штани, за святковими правилами широкі яскраві тоги. Жінки носили обернуту навколо стегон матерію, як верхній одяг — легку кофтинку. Популярними були численні прикраси (намиста, сережки, браслети тощо).
Національна кухня, передовсім, рослинна — рис і кукурудза з різноманітними соусами; характерна страва — гарі, різновид каші з товченого й висушеного маніоку.
Зберігаються народні вірування (віра в сили природи і культ предків) й свята. Розвинутий фольклор.
Джерела і література ред.
- Токарева З. И. Эве. // Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988, стор. 524—525 (рос.)
- Вологдина В. Н. Народ эве // «Труды Института этнографии», 1956
- Piraux M. Le Togo aujuord'hui., P., 1978 (фр.)
- ↑ Re: Ewe King who rules from Germany via Skype robbed. GhanaWeb (англ.). Gbi Traditional Council. 21 січня 2015. Архів оригіналу за 16 травня 2023. Процитовано 3 липня 2023.