Діонісій I Сиракузький

тиран Сиракуз

Діонісій I Сиракузький, також Діонісій Старший (грец. Διονύσιος, 431 до н. е. — 367 до н. е.) — сиракузький тиран, в добу його правління Сиракузи стали найпотужнішою грецькою колонією на заході. Водночас Діонісій у стародавніх вважався першим і найвидатнішим прикладом пізніших «поганих» тиранів, внаслідок своєї жорстокості, свого безбожництва і крайньої недовіри до оточення[6][7][8].

Діонісій I Сиракузький
дав.-гр. Διονύσιος
Народився 430 до н. е. або 431 до н. е.[1]
Сиракуза, Стародавній Рим
Помер 367 до н. е.
Діяльність політик
Знання мов давньогрецька
Учасник Greek-Punic Warsd
Посада тиран
Військове звання стратег
Батько Hermocratesd
Родичі Polyxenusd[2]
Брати, сестри Leptines of Syracused[3]
У шлюбі з Doris of Locrisd[1], Арістомахаd[1] і невідомо[1][4]
Діти Гіппарін, Нісей, Арета Сіракузька, Діонісій Молодший[5], Софросінаd і Hermocritusd
Діонісій I Сиракузький, зображення, наведене у «Promptuarii Iconum Insigniorum»
Дамоклів меч, картина Ричард Вестол, яка зображує Діонісія І та Дамокла

Із життям Діонісія І пов'язаний давньогрецький переказ про Дамоклів меч.

Ранні роки ред.

Діонісій походив з нижчого стану. Діонісій відзначився у війні, яку Сиракузи вели з Карфагеном, починаючи з 410 до н. е.[9] Втікаючи після перемоги карфагенян в Сиракузи, агрігентці вважали, що причиною взяття їх міста карфагенянами (406 до н. е.) була нездатність надісланих до них сиракузьких полководців. Діонісій звинуватив останніх перед народом у зраді і домігся завдяки підтримці Філіста того, що народ обрав інших полководців, в тому числі і його самого. Він посилив свою партію поверненням із заслання вигнанців, прив'язав до себе військо підвищенням платні, усунув своїх товаришів і став єдиним воєначальником.

Здобуття Сиракуз ред.

Наступним кроком Діонісія стало формування загону охоронців, і 406 до н. е. у віці 25 років він вирушив до Сиракуз, де оголосив себе одноосібним володарем міста[10]. Попри поразку при Гелі і на обурення війська, він досяг миру, поступившись Гімерою і Агрігентом карфагенянам і забезпечив своє панування над Сиракузами залученням до себе найманців, особливо кампанців, зміцненням частини міста, яка називалася Ортігією і завоюваннями (406 до н. е.)[11] Він одружився з дочкою полководця Гермократа, а після її смерті одружився в один і той же час з Арістомахою, сестрою Діона, і локрянкой Доридою.

Друга війна з Карфагеном ред.

 
Сицилія у 397 році до н. е.

399 до н. е. Діонісію йому належала вся частина Сицилії, що не перебувала в руках карфагенян. Здійснивши масштабні приготування (побудовано кораблі з п'ятьма рядами полиць для веслярів і катапульти), він почав другу війну з Карфагеном, у 397 до н. е. обложив місто Мотію (Μοτύη), але перед чисельною перевагою Гімільконового війська мав відступити в Сиракузи й тут сам був обложений.

Діонісій захищався успішно, налаштував прихильно до себе громадян поблажливістю і помірністю і був врятований завдяки епідемії чумі, що спалахнула в таборі карфагенян у 396 до н. е.[12]. Гімількон Молодший відступив з рештою свого війська, але Магон продовжував війну, поки карфагеняни не уклали мир в 392 до н. е., поступившись Діонісію містом Тавроменія. Вже під час війни Діонісій виявляв свою жорстокість тим, що карав багатьох громадян з метою захопити їхні гроші для покриття військових витрат. Тепер він звернув свою зброю проти грецьких міст Нижньої Італії. Кротонці були переможені, а місто Регій після одинадцятимісячної облоги голодом примушений здатися і піддався всій жорстокості переможця в 387 до н. е.[13]

Третя і четверта війна з Карфагеном ред.

Після кількох років миру, в продовження яких встановилися дружні відносини зі Спартою і утвердилося панування Сиракуз на Адріатичному морі, Діонісій почав третю війну з Карфагеном, в якій здобув перемогу над Магоном при Кабалі, потім сам зазнав поразки біля Кронії і при укладенні миру змушений був зробити деякі поступки Карфагену. Відтак річка Галік (Άλυκος) перетворилась на кордон його володінь (383 до н. е.)[14] Коли його плани на Епір і Дельфи не вдалися, він почав четверту війну проти Карфагена. Спочатку воював успішно, але, коли флот його було знищено в гавані під горою Еріксом (Eryx), настало перемир'я.

Смерть Діонісія ред.

Незабаром за тим 367 до н. е. Діонісій помер від непомірності або від отрути, піднесеної йому сином, або від радості з приводу перемоги, здобутої ним як драматичним письменником[15]

Діонісій Молодший, або Діонісій II Сиракузький, — його син від локрянки Дориди, став наступником. Не отримавши внаслідок недовіри до нього батька в юності доброго виховання, він успадкував від батька твердо встановлену владу 367 до н. е. Не маючи войовничих нахилів, поспішив закінчити війну з Карфагеном. Загалом його правління не ознаменувалося видатними військовими подіями.

Родина ред.

1. Дружина — Дорида, донька Ксенета, локрійського аристократа

Діти:

  • Діонісій (396—337 до н. е.), тиран Сиракуз з 367 по 357 роки до н. е. та з 346 по 344 роки до н. е.
  • Гермокріт (д/н)
  • Дікейсина (д/н), дружина Лептіна, зведеного брата Діонісія I, тирана Сиракуз

2. Дружина — Арістомаха (д/н-353 до н. е.), донька Гіппаріна, сиракузького аристократа

Діти:

  • Нісей (д/н-346 до н. е.), тиран Сиракуз з 350 до 346 року до н. е.
  • Гіппарін (382/386-350 роки до н. е.), тиран Сиракуз з 352 до 350 року до н. е.
  • Софросіна, дружина Діонісія II, тирана Сиракуз
  • Арета (д/н-353 до н. е.), дружина Діона, тирана Сиракуз з 357 до 354 року до н. е.

Поетичний талант Діонісія ред.

Не зважаючи на свою жорстокість та імпульсивність, в душі Діонісія виявлялися іноді благородні пориви (Дамон Афінський і Фінтій) і він ясно усвідомлював своє становище. Спонукуваний марнославством і майже хворобливою схильністю до трагедії, він хотів бути поетом, не володіючи талантом. Його поетичні твори сміливо критикувались Філоксеном і висміювали в Олімпії, в Афінах. Проте в 367 до н. е. він отримав приз за одну зі своїх трагедій «Λύτρα Έκτορος», уривки якої зібрав Йоган Август Наувах у праці «Tragicorum Graecorum Fragmenta».

Образ в літературі ред.

Діонісій I Сиракузький виступає одним з головних дійових осіб в романі «Маска Аполлона» британської письменниці Мері Рено. Значна увага приділяється реалістичному опису міста Сиракузи доби Діонісія: його городян, деяких споруд, зокрема театру, а також облаштування фортеці Ортігія. Згадується поетичний талант правителя, його товариські відносини із Діоном Сиракузьким та нетривала зустріч із Платоном.

Примітки ред.

  1. а б в г Любкер Ф. Dionysius // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 408–410.
  2. Любкер Ф. Polyxenus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1077.
  3. Любкер Ф. Leptines // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 733–734.
  4. Любкер Ф. Hermocrates // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 617–618.
  5. Дионисий Младший // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. Xа. — С. 758–759.
  6. Валерій Максім 1, 1. 4. 7. 9, 17.
  7. Плутарх. Діон. 5.
  8. Цицерон. Тускуланські бесіди 5, 21. 22.
  9. Діодор Сицилійський 13, 87.
  10. Цицерон. Тускуланські бесіди 5, 20.
  11. Діодор Сицилійський 14, 7.
  12. Діодор Сицилійський 14, 45.
  13. Діодор Сицилійський 14, 10.
  14. Діодор Сицилійський 15, 12
  15. Діодор Сицилійський 15, 74

Посилання ред.