Вікіпедія

Дідона й Еней

«Дідо́на й Ене́й» (англ. Dido and Aeneas) (Z. 626) — опера на три дії англійського барокового композитора Генрі Перселла; лібрето Наума Тейта за поемою Вергілія «Енеїда», що розповідає історію Енея, легендарного троянського героя. Вперше була поставлена 1689 року в лондонській школі для дівчат.

Дідона й Еней
англ. Dido and Aeneas
Композитор Генрі Перселл
Автор лібрето Наум Тейтd
Мова лібрето англійська
Джерело сюжету Енеїда
Жанр опера
Кількість дій 3 Дія (театр)
Рік створення 1688
Перша постановка 1688
Інформація у Вікіданих
CMNS: Дідона й Еней у Вікісховищі
S:  Дідона й Еней у  Вікіджерелах
Дідона й Еней
Запис опери «Дідона і Еней» в українському перекладі Олени О'Лір
При проблемах гляньте в довідку.

Дійові особи ред.

Синопсис ред.

Дія I. Карфаген. Палац Дідони. Опера починається з появою цариці Дідони у своєму палаці в супроводі почту. Белінда намагається підбадьорити Дідону, але вона сповнена печалі через любов до Енея. Почет намагається розвіяти її печаль, але вона невтішна. Входить Еней з почтом і просить руки Дідони. Вона погоджується, і всі радіють.

Дія II. Печера. Чаклунка замишляє знищити Карфаген і його царицю і просить відьом допомогти їй у цьому. Чаклунка посилає злого духа, який прибирає подоби Меркурія. Він настигає Енея, Дідону, Белінду і почет у лісі, його появу супроводжує буря, наслана чаклункою. Злий дух говорить Енею, що він нібито посланий Юпітером, наказує Енею залишити Дідону і Карфаген. Еней дає свою згоду, вважаючи, що це воля богів, але його серце розривається від того, що він повинен покинути Дідону.

Плач Дідони (соло - Марія Лагута)

Дія III. Порт Карфагена. Матроси підіймають якорі й радіють швидкому відплиттю. З'являються Чаклунка з відьмами, задоволені тим, що їхній план спрацював. Дідона сумує від думки про майбутню розлуку з Енеєм. Вона розповідає про своє горе Белінді. Раптово повертається Еней, який намагається виправдати свій вчинок волею богів, але Дідона висміює це. Тоді Еней хоче залишитися — наперекір богам — з коханою. Але Дідона непохитна: раз Еней вирішив залишити її, він повинен піти, а сама вона вирішила померти. Перед смертю Дідона виконує свою останню арію «When I am laid in Earth», також відому як «Плач Дідони». Вмираючи, Дідона просить амурів розкидати на її могилі пелюстки троянд, м'яких і ніжних, як її серце.

Партитура ред.

 
Клавір опери з українським перекладом Олени О'Лір

Авторська партитура опери не збереглась, єдиний рукопис XVII століття, що дійшов до наших днів, — лібрето, можливо оригінал. Найстаріша партитура «Дідони і Енея», що знаходиться нині в Бодліанській бібліотеці, була переписана не раніше 1750, через більш ніж шістдесят років після того, як була створена опера[1]:239. Жодне з пізніших джерел не розділяє лібрето на акти, втрачена музика Прологу. Пролог, кінець сцени в гаю (акт 2) і кілька танців, ймовірно були втрачені, коли оперу поділили на частини, які заповнювали час між актами театральних п'єс у першому десятилітті XVIII століття[2].

Арія «Ах, Белінда» була видана вперше в Orpheus Britannicus[en], збірці творів Перселла[2]. Найвідомішою ж стала арія «Коли засну в землі» («Плач Дідони»). Обидві арії побудовані як плач на основі бассо остинато. «Плач Дідони» виконувався артистами, далекими від класичної оперної школи, наприклад Клаусом Номі (Death), Ен Брун і Джеф Баклі. В різних аранжуваннях арія багаторазово використовувалася, в тому числі в музичному оформленні міні-серіалу HBO «Брати по зброї», а також військовим оркестром в День перемир'я в річницю закінчення Першої світової війни на головній церемонії, що проходить в Вайтхоллі.

Музика, як вважають деякі дослідники, занадто проста для такого композитора, яким був Перселл наприкінці 1680-х років, однак це може бути пояснено тим, що опера призначалася для виконання школярами[2].

Твір написано для струнних інструментів, розділених на чотири партії та бассо контінуо. Лібрето Школи Челсі містить два танці у супроводі гітари: Dance Gittars Chacony в акті 1 і Gittar Ground a Dance в сцені «У гаю» (акт 2), породило припущення, що Перселл включив гітару як основний інструмент басо континуо[3]:200 — 201. Музика жодного з цих танців невідома, тому припускають, що Перселл не складав їх, а скоріше вони повинні бути імпровізованими гітаристом[3]:200.

Існує кілька редакцій опери з різною реалізацією басо континуо; найвідомішими є версії І. Холста та Бенджаміна Бріттена. Втрачена музика Прологу не відновлювалась, кілька редакцій опери доповнені музикою ритурнелі наприкінці другого акту, ноти якої також не збереглися.

Постановки ред.

Перша в Україні сценічна постановки опери, 2 березня 2014

Перша відома постановка опери «Дідони та Енея» відбулася у жіночій школі Джозіас Пріста в Челсі не пізніше, ніж у липні 1688[4], хоча існує припущення, що опера, можливо, була написана для більш ранньої постановки при дворі Карла II[5] або Якова II[6][7]. Після вистави в Челсі опера за життя Перселла більше не ставилася. 1700 року «Дідона та Еней» була включена в адаптовану версію п'єси Шекспіра «Міра за міру» в лондонському театрі Томаса Беттертон.

Після 1705 «Дідона і Еней» не інсценувалася, відзначені лише поодинокі концертні виконання, до 1895 року, коли вперше за багато років студенти Королівського коледжу музики в театрі Ліцей[en] (Лондон) виконали оперу в річницю смерті Перселла<[8] Перший раз за межами Англії опера була виконана в концертній версії 14 грудня 1895 в дублінському університетському товаристві.

1923 року опера вперше була поставлена в США в Нью-Йоркському в готелі «Плаза», проте газета «Нью-Йорк Таймс» відзначила «значні спрощення» партитури опери[9][10].

У Львівському залі органної та камерної музики 8 та 10 грудня 1995 року[11] хор (кер. — Ярослав Гнатовський) і оркестр Вищого музичного інституту імені Лисенка «Perpetuum Mobile»[12] (музичний керівник та диригент — Георгій Павлій) виконали оперу. Серед солістів був гість з Великої Британії Джордж Ньютон Фітцджеральд у ролі Енея.[13] Серед солістів своєю експресивною манерою виконання і надзвичайним голосом (контртенор) виділявся Василь Сліпак.[14] Це було перше концертне виконання (мовою оригіналу) в Україні. Василь Сліпак виконав не одну, а відразу три арії: Відьмака (контратенор), Духа Меркурія (баритон) і Юнги (тенор).[15]

2009 року до 350-річчю Перселла були приурочені постановки «Дідони та Енея» Нідерландської опери, Лондонській Королівської опери, Divertimento Baroque Opera Company та на фестивалі Glimmerglass[en] (Куперстаун, Нью-Йорк).

2011 року в концертному виконанні вона була представлена в Київській філармонії під орудою Романа Кофмана[16]

2 березня 2014 року «Дідона і Еней» вперше була поставлена в українському перекладі, що був підготовлений Оленою О'Лір. Вистава відбулася в будинку вчених силами студентів Київського університету культури, хору «Хрещатик» та струнного квартету «Софія» під орудою Оксани Дондик за підтримки ГО «Вікімедіа Україна»[17][18][19].

Література ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дідона й Еней
У Вікіджерелах є

Примітки ред.

  1. ↑ Price C. Henry Purcell and the London stage. — Cambridge University Press, 1984. — ISBN 0521238315.
  2. ↑ а б в Price, Henry Purcell and the London Stage, 239–245
  3. ↑ а б Holman P. Henry Purcell. — Oxford, 1995.
  4. ↑ White B. Letter from Aleppo: dating the Chelsea School performance of Dido and Aeneas // Early Music. — 2009. — Т. 127, № 37. — С. 417-428.
  5. ↑ Wood B., Pinnock A. 'Unscared by turning times'? The dating of Purcell's Dido and Aeneas // Early Music. — 1992. — № 20. — С. 372-90.
  6. ↑ Keates J. Purcell: A biography. — Northeastern University Press, 1996. — P. 179. — ISBN 155553287X.
  7. ↑ Walkling (August 1994) p. 469
  8. ↑ Crozier (1987) p. 114
  9. ↑ Rosenthal H., Warrack J. The Concise Oxford Dictionary of Opera. — 2nd Edition. — Oxford University Press, 1979. — P. 134. — ISBN 0-19-311321-X.
  10. ↑ The New York Times (11 February 1923) p. 19
  11. ↑ Hrechka Р. Opera «Dido and Aeneas» / Pavlo Hrechka // The Ukrainian Arts Monitor. Volume 1, Issue 17. 25 December 1995 [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
  12. ↑ Камерний оркестр “Perpetuum Mobile”.[недоступне посилання з травня 2019]
  13. ↑ Гречка П. Опера «Дідона та Еней» / Павло Гречка // Український Мистецький Монітор. — 1995. Том 1, Випуск 17. 25 грудня.[1] [Архівовано 9 липня 2011 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Гречка П. Опера "Дідона та Еней" / Павло Гречка // Український Мистецький Монітор. — 1995. Том 1, Випуск 17. 25 грудня. http://www.ukraine.org/www.ukrainet.lviv.ua/uam/95/117ukr.html [Архівовано 9 липня 2011 у Wayback Machine.]]
  15. ↑ The Wassyl Slipak Foundation. — 2016. — 09 серпня
  16. ↑ Перселл. «Дідона та Еней» Опера в концерті. Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
  17. ↑ Тилик, Ігор. "Дідона і Еней" прозвучала в українському перекладі. Блог Півтона Безвухого. Архів оригіналу за 5 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
  18. ↑ Тилик, Ігор. Мистецьке відлуння. Архів оригіналу за 25 березня 2015. Процитовано 1 червня 2014.
  19. ↑ Опера “Дідона і Еней” прозвучала українською. Блог "Вікімедіа Україна". Архів оригіналу за 2 червня 2014. Процитовано 1 червня 2014.
  20. ↑ Відео доступне на умовах вільної ліцензії. Завантаження на Вікісховище в повному обсязі наразі неможливе через обмеження обсягу відеофайлів на цьому ресурсі. Планується натомість завантаження фрагментами.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дідона_й_Еней&oldid=41079472