Дівоче джерело
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
«Дівоче джерело» (швед. Jungfrukällan) — шведський драматичний фільм 1960 року, поставлений режисером Інгмаром Бергманом за шведською народною баладою «Дочки Тере з Венге». Це один з декількох фільмів Бергмана, дія яких відбувається у далекому минулому (як «Сьома печатка» або «Особа»). У травні 1960 року стрічка брала участь в основній конкурсній програмі 14-го Каннського міжнародного кінофестивалю та отримала Спеціальну згадку журі. Фільм також отримав премію «Оскар» Американської кіноакадемії як Найкращий фільм іноземною мовою.
Сюжет ред.
У будинку на узліссі мешкає селянська сім'я: хазяїн (Макс фон Сюдов), його дружина, їхня дочка Карін (Біргітта Петтерсон) і донька хазяїна від першого шлюбу Інгері (Гуннель Ліндблум); з ними живе декілька слуг. Падчерка вагітна невідомо від кого. Вона майже ненавидить свою сестру та звертається за допомогою до бога Одіна.
Батьки відправляють молодшу дочку в сусіднє поселення, щоб вона відвезла до церкви свічки́. Падчерку посилають разом з нею. У лісі вони зустрічаються з чаклуном-відлюдником. Інгері відстає від сестри. Виїхавши на ясну поляну, нарядно одягнена молодша дочка хазяїна зустрічає трьох братів-обідранців (двох дорослих й однієї дитини), які пасуть кіз. Вона ділить з ними трапезу. Після вгамування голоду та спраги її ґвалтують і вбивають. Падчерка спостерігає за тим, що відбувається із-за кущів. Роздягнувши жертву і поклавши її дорогий одяг у свої мішки, брати йдуть в той бік, звідки приїхали сестри. Молодший брат-підліток кидає на обличчя і тіло убитої кілька жмень землі.
Брати приходять на нічліг до будинку хазяїна. Їх впускають у житло, саджають за стіл і залишають ночувати. Перед сном один із злочинців пропонує хазяйці купити дорогу, але брудну й розірвану сукню. Мати впізнає одяг своєї дочки. Ридаючи, вона повідомляє страшну звістку чоловікові.
Селянин виходить у двір подихати повітрям. У сінях він зустрічає Інгері, яка розповідає йому про все, що сталося і кається у власній провині. Хазяїн наказує доньці затопити лазню, а сам вирушає за березовими віниками. Після того, як селянин виходить з лазні, він озброюється ножем для забою худоби і приходить в сіни, де сплять вбивці. Він спокійно чекає світанку і вступає з кожним у бій поодинці. Після вбивства старших братів він піднімає на руки підлітка і розбиває його голову об одвірок.
Сім'я вирушає на пошуки тіла молодшої дочки. Знайшовши її, селянин відчайдушно молиться Богові та присягається збудувати на цьому місці храм. Коли мати підводить голову убитої, з-під неї пробивається джерело і перетворюється на чистий струмок — Дівоче джерело.
У ролях ред.
| Актор | Роль |
|---|---|
| Макс фон Сюдов | Тере |
| Біргитта Вальберг | Мерета |
| Гуннель Ліндблум | Інгері |
| Біргітта Петтерссон | Карін |
| Аксель Дюберг | худий |
| Тур Іседаль | без'язикий |
| Аллан Едвалль | жебрак |
| Уве Порат | хлопчик |
| Аксель Слангус | сторож біля моста |
| Гудрун Брост | Фріда |
| Оскар Люнг | Симон |
| Тур Буронг, Лейф Форстенберг | батраки |
Знімальна група ред.
- Автор сценарію — Улла Всакссон, за баладою «Дочки Тере з Венге»
- Режисер-постановник — Інгмар Бергман
- Продюсер — Інгмар Бергман, Аллан Екелунд (в титрах на зазначені)
- Оператор — Свен Нюквіст
- Композитор — Ерік Нурдгрен
- Монтаж — Оскар Русандер
- Художник-постановник — Пер Аксель Лунгрен
- Художник з костюмів — Марик Вос-Лунд
Історія цензури в США ред.
Основні зауваження цензури до фільму викликала півторахвилинна сцена зґвалтування дівчини в лісі. Трибунал з цензури в Детройті змусив вирізати її, попри те, що до перегляду фільму в кінотеатрах допускалися лише дорослі. Комісія у справах штату Нью-Йорк зажадала видалити два короткі плани з сцени зґвалтування «оскільки вони були занадто відвертими. У цих кадрах один пастух знаходиться у недвозначній позі, а голі ноги розсовує інший пастух». У обох випадках дистриб'ютор погодився внести зміни.
Такі ж зміни були запропоновані в Форт-Верті. У 1962 році, після того, як дистриб'ютор відмовився внести зміни, цензори відмовили в дозволі на демонстрацію фільму, а Адміністративна комісія з цензури підтримала цю відмову. Позов до Окружного суду округу Таррант, а потім апеляція до Верховного суду штату Техас не принесли результату: суд в обох випадках став на сторону цензорів.[4]
Нагороди та номінації ред.
| Список нагород та номінацій[5] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Кінофестиваль/Кінопремія | Рік | Категорія | Номінант(и) | Результат | Дж |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | 1960 |  Золота пальмова гілка
|
Дівоче джерело | Номінація | |
| Спеціальна згадка | Перемога | ||||
| Премія «Оскар» | 1961 | Найкращий фільм іноземною мовою | Дівоче джерело | Перемога | |
| Найкращий дизайн костюмів | Марик Вос-Лунд | Номінація | |||
| Премія «Золотий глобус» | 1961 | Найкращий фільм іноземною мовою | Дівоче джерело | Перемога | |
| Премія «Kinema Junpo» | 1962 | Найкращий фільм іноземною мовою | Дівоче джерело | Перемога | |
| Найкращий іноземний режисер | Інгмар Бергман | Перемога | |||
Примітки ред.
- ↑ а б в http://stopklatka.pl/film/zrodlo
- ↑ а б в г д е ж и к http://www.imdb.com/title/tt0053976/fullcredits
- ↑ а б в г http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=1917.html
- ↑ Дон Б. Соува. Девичий источник // 125 запрещённых фильмов: Цензурная история мирового кинематографа = Forbidden Films: Censorship Histories Of 125 Motion Pictures / Пер. с англ. Ирины Тарановой. — 1-ое. — Екатеринбург : Ультра.Культура, 2008. — С. 90-93. — 3000 прим. — ISBN 978-5-9681-0121-1. Архівовано з джерела 1 січня 2013 (рос.)
- ↑ Нагороди та номінації фільму Дівоче джерело на сайті IMDb (англ.)
Посилання ред.
Дівоче джерело на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 31.03.2018)
