Дьюла Сакс
Дьюла Сакс (угор. Sax Gyula, 18 червня 1951, Будапешт — 25 січня 2014[1][2]) — угорський шахіст, суддя міжнародного класу (Міжнародний арбітр) від 1995 року, гросмейстер від 1974 року.
| Дьюла Сакс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Оригінал імені | Sax Gyula | |||
 | ||||
| Країна |
 Угорщина | |||
| Народження |
18 червня 1951 Будапешт | |||
| Смерть |
25 січня 2014 (62 роки) Будапешт | |||
| Титул |
Міжнародний майстер (1972) Гросмейстер (1974) | |||
| Піковий рейтинг |
2610 (січень 1988 року) | |||
Шахова кар'єра ред.
Від середини 1970-х до першої половини 1990-х років належав до числа провідних угорських шахістів, а також до розширеної світової еліти. Першого успіху досягнув 1972 року, ставши в Гронінгені чемпіоном Європи серед юнаків до 18 років. За це досягнення був удостоєний звання міжнародного майстра, два роки по тому став гросмейстером.
У своїй кар'єрі переміг або поділив 1-ше місце на турнірах які проходили, зокрема, в таких містах як Реджо-Емілія (1973/74), Загреб (1975), Вінковці (1976), Лас-Пальмас (1978), Амстердам (1979, турнір IBM, а також 1983), Вршац (1981, меморіал Борислава Костіча), Смедеревська-Паланка (1982), Марибор (1996, меморіал Васі Пірца), Блед (1999), Братто (2003), Егер (2004), Балатонлель (2004), Гаркань (2005), а також Залакарош (2006).
Неодноразово брав участь у міжзональних турнірах, двічі квіліфікувавшись до претендентських матчів. Однак у них ніколи не проходив до другого раунду. 1987 року переміг у Суботиці[3] (рік по тому програв у Сент-Джоні 1½ — 3½ Найджелові Шорту)[4]. 1990 року в Манілі посів 5-те місце[5] (наступного року поступився у Вейк-ан-Зеє 4½ — 5½ Вікторові Корчному)[6].
У 1972—2000 роках десять разів узяв участь у шахових олімпіадах, найвищого успіху досягнув у 1978 році в Буенос-Айрес, де угорці здобули золоту медаль. У своєму олімпійському доробку має також дві срібні медалі (у 1972 і 1980 роках), а також бронзову 1978 року (в особистому заліку на 3-й шахівниці). Дворазовий медаліст командного чемпіонату світу, який відбувся 1985 року в Люцерні (золото у особистому заліку на 3-й шахівниці і срібло у командному заліку). П'ятиразовий медаліст командних чемпіонатів Європи: золотий (в особистому заліку 8-й шахівниці 1973 року), двічі срібний (у командному заліку в 1977 i 1980 роках), а також двічі бронзовий (у командному заліку в 1973 i 1983 роках)[7].
Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1988 року, досягнувши 2610 пунктів ділив тоді 15-17-е місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас ділив 2-3-тє місце (позаду Золтана Ріблі, разом з Лайошем Портішом) серед угорських шахістів[8].
Зміни рейтингу ред.
|
Примітки ред.
- ↑ Elhunyt Sax Gyula. Архів оригіналу за 6 січня 2013. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ In Memoriam: GM Дьюла Сакс. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ 1987 Суботиця Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 20 червня 2008. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ 1988-90 Candidates Matches. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ 1990 Manila Interzonal Tournament. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ 1991-93 Candidates Matches. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ OlimpBase. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ ФІДЕ rating history :: Sax, Gyula. Архів оригіналу за 26 травня 2018. Процитовано 4 жовтня 2017.
- ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)
Література ред.
- ChessBase Megabase 2007
- Elhunyt a sakkolimpiai bajnok Sax Gyula (угор.)
Посилання ред.
- Партії Дьюли Сакса в базі Chessgames
- Особова картка Дьюли Сакса на сайті 365chess.com
- Виступи на шахових олімпіадах
- Виступи на командних чемпіонатах світу
- Виступи на командних чемпіонатах Європи