Дьозо Шомодьї

угорський католицький священник, письменник, художник, графічний дизайнер, графік, історик та візуальний митець

Дьозо Шомодьї (угор. Somogyi Győző) (Будапешт, 28 липня 1942) видатний[hu] угорській художник та графічний дизайнер, нагороджений Кошутською преміїєю. Досліджує та малює угорські історичні костюми, народну архітектуру. Член Угорської академії мистецтв[hu] (1997).

Дьозо Шомодьї

Народження 28 липня 1942(1942-07-28)[1] (81 рік)
Будапешт, Угорське королівство
Країна  Угорщина
Релігія католицька церква
Навчання Secondary School of Visual Artsd (1960) і Католицький університет Петера Пазманя (1967)
Діяльність католицький священник, письменник, художник, графічний дизайнер, графік, історик, унаочнювач
Член Академія мистецтв Угорщиниd[2]
Нагороди

CMNS: Дьозо Шомодьї у Вікісховищі

Біографія ред.

Батьки — Віктор Шомодьї і Роза Борзак. У 1956—60 навчався у вищій школі образотворчого мистецтва. У період з 1960 по 1964 рр. працював допоміжним працівником у друкарні «Кошут»[hu], пізніше вже як кваліфікований робітник. Обравши священство, між 1962—1968 навчався у будапештській Академії католицької теології. У 1967 році був рукоположений у священники. У 1968 році отримав степень доктора з церковної історії. З 1968 по 1975 рр. був практикуючим священником. У період з 1971 по 1975 рр. був помічником у каплиці на вулиці Томо.

У 1972 році Марко Дьордь показав Шомодьї мистецтво трафаретного друку. У 1970-х роках побував у Парижі, Риму, Румунії та найбільше вплинула на нього як на митця поїздка у Грецію у 1980-х. З 1973 року організовує графічні виставки і з того часу є членом Фонду мистецтв та Угорської асоціації образотворчого мистецтва. У 1975 році Шомодьї вийшов з церковного ордену і став вільним художником. З 1980 року малює свої перші твори. З 1985 року займається землеробством у Салфьольді. З 1997 року є членом Угорської Академії мистецтв, з 2004 року є членом правління. Член екологічного товариства басейну Калі.

Теми мистецтва Шомодьї витягнуті з природи, повсякденного життя, біблійних і військово-історичних подій. Це традиційний історико-фольклорний стиль, але тенденції стилю 20-го століття, включаючи конструктивістське мистецтво, також вплинули на нього, особливо на його пейзажі. Найбільшим його твором є живопис портретів 100 угорських військово-історичних особистостей (1986—1996), у вигляді залі Угорських героїв, представленої на виставках і книгах.[3] «Зал портретів угорських героїв від короля Аттіли до Малетера бажає вшанувати пам'ять героїв, які захищали свою батьківщину під час нашої бурхливої історії. Художник з особливою ретельністю намалював одяг зображуваних людей: уніформа, зброя, герби, нагороди — їх ретельна проработка потребувала серйозного попереднього дослідження».[4] Також Дьозо Шомодьї написав та проілюстрував серію книжок присвячених угорським воякам минулого — від стародавніх угрів, до війська Угорської народної республіки.

Виставки (вибірково) ред.

Особисті ред.

Групові ред.

  • 2006 • Великі повертачі[5] культурний центр Надькереш Арані Янош, Надькереш
  • 2008 • Сонячні вуличні хлопці — 12 художників відгукнулися на 12 художніх фільмів Дьордя Сом'яша, галерея Форрас, Будапешт

Картини ред.

Книги ред.

  • Лицарі в обладунках (Páncélos lovagok; у співавторстві з Ференцом Бодором) (1983)
  • Армія війни за незалежність (A szabadságharc hadserege; у співавторстві з Золтаном Барчі) (1986)
  • Угорські гусари (Magyar huszárok) (1987)
  • За короля і батьківщину (Királyért és hazáért; у співавторстві з Золтаном Барчі) (1990)
  • Басейн Калі (Káli medence) (1992)
  • Внутрішня виставка (Belső tárlat) (1993)
  • Тихань (Tihany; у співавторстві) (1995)
  • Військо Трансильванського князівства (Az erdélyi fejedelemség hadserege; у співавторстві з Яношом Сабо) (1996)
  • Портретна зала угорських героїв (Magyar hősök arcképcsarnoka) (1996)
  • Угорсько-візантійські війни (Magyar-bizánci háborúk; у співавторстві з Яношом Сабо) (1998)
  • Велика гусарська книга (Nagy huszárkönyv; у співавторстві з Дьордєм Шагварі) (1999)
  • Забута війна (Elfelejtett háború) (2000)
  • Гонведські гусари 1920—1945 (Honvédhuszárok 1920—1945; у співавторстві з Дьордєм Шагварі та Петером Сабо) (2001)
  • Мала гусарська книга (Kis huszárkönyv) (2001)
  • Він жив золотим віком. Шалфольдські[en] розмови (Megélt aranykor. Salföldi beszélgetések) (2004)
  • Угорський королівський портрет (Magyar királyok arcképcsarnoka) (2006)
  • Святі будинку Арпадів (Az Árpád-ház szentjei) (2007)
  • Солдати війни за незалежність (A szabadságharc katonái) (2011)
  • Угорські знамена (Magyar hadizászlók) (2011)
  • Угорські солдати Марії Терезії (Mária Terézia magyar katonái) (2011)
  • Угорські війська 1768—1848 (Magyar katonaság 1768—1848) (2013)
  • Військо короля Матьяша 1458—1526 (Mátyás király hadserege 1458—1526) (2014)
  • Вояки угорського кордону 1526—1686 (Végvári vitézek 1526—1686) (2014)
  • Угорській королівській гонвед 1868—1814 (Magyar királyi honvédség 1868—1914) (2014)
  • Угорські полки Франца-Йозефа 1850—1914 (Ferenc József magyar ezredei 1850—1914) (2015)
  • Угорські вояки світових війн 1914—1918, 1939—1945 (A világháborúk magyar katonái 1914—1918, 1939—1945) (2015)
  • Зброя кінних лучників (Lovasíjász-fegyverzet; у двох томах) (2016)
  • Військо гонведу 1848—1849 (A Honvédsereg 1848—1849) (2016)
  • Військо династії Арпадов 896—1301 (Az Árpádok Hadserege 896—1301) (2017)
  • Угорська лицарська епоха 1301—1456 (Magyar Lovagkor 1301—1456) (2017)
  • Військо Ракоці 1703—1711 (A Rákóczi-szabadságharc hadserege 1703—1711) (2018)
  • Угорська народна армія 1945—1990 (Magyar honvédség 1945—1990) (2019)

Нагороди, відзнаки ред.

Примітки ред.

  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. database of HAA members
  3. Somogyi Győző: A Magyar Hősök Arcképcsarnokáról, Akadémiai beszélgetések, 1996 szeptember. Архів оригіналу за 26 листопада 2010. Процитовано 4 грудня 2011.
  4. Somogyi Győző, A történelem bűvöletében, írta Somogyi Márk. Архів оригіналу за 27 червня 2011. Процитовано 28 липня 2011.
  5. Виступаючі художники: Дьошо Сомоги , Фрігес Кьоніг , Даніела Бікасі , Марта Лакса , Імре Кері , Тамаш Ковач , Ілона Дексі , Андраш Арноті , Шандор Бенкё , Шандор Бенке (Беса), Агостон Декани , Маргіт Кодачі .
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 3 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела та література ред.

Посилання ред.