Вікіпедія

Доґен

Ченці-дзені в ранньому періоді Камакура в Японії

До́ґен (яп. 道元, どうげん[3]; 19 січня 1200— 22 вересня 1253) — японський буддистський монах і філософ періоду Камакура, послідовник вчення дзен, засновник японської секти Сото-сю.

Доґен
道元
яп. 道元
Портрет літнього Доґена
Ім'я при народженні яп. 希玄
Псевдо Мінамото NN
Кіґен
Народився 19 січня 1200(1200-01-19)
Кіото
Помер 22 вересня 1253(1253-09-22) (53 роки)
провінція Ямасіро
Країна Японія
Місце проживання Японія Японія
Діяльність буддистський монах
Відомий завдяки завдяки заснуванню секти Сото-сю
Вчителі Myōzend і Rujingd
Відомі учні Koun Ejōd
Знання мов японська[1][2]
Magnum opus Shōbōgenzōd, Fukan zazengid, Shōbōgenzō Zuimonkid і Q11457655?
Конфесія секта Сото-сю
Рід Koga familyd
Батько Minamoto no Michichikad
Мати Fujiwara no Ishid

Прозваний «Вчителем держави, що поширив на сході природу Будди» (仏性伝東国師, Буссьо-денто-кокусі), а також «Великим вчителем, що прийняв світло» (承陽大師, Дзьойо-дайсі).

Короткі відомості ред.

Доґен народився 19 січня 1200 у столиці Кіото, в аристократичній сім'ї Внутрішнього міністра Мінамото но Мітітіки. Хлопець рано залишився сиротою: у 3 роки втратив батька, а у 8 — матір. 1213 року він знайшов притулок у свого дядька Рьокена, який був ченцем монастиря Енрякудзі секти Тендай-сю. Наступного року Доґен прийняв у цьому монастирі постриг і почав вивчати езотеричний буддизм. Молодий монах цікавився питанням природи Будди. Він не знайшов на нього задовільної відповіді у наставників своєї обителі і через це у 1215 році перейшов до монастиря Міїдера, а у 1217 році — до монастиря Кенніндзі секти Ріндзай-сю. У останньому Доґен перебував під керівництвом Мьодзена, учня Ейсая, японського проповідника вчення дзен.

У 1223 році Доґен вирушив до Хакати на острові Кюсю, а звідти переправився до китайської династії Сун. У Китаї він подорожував різними монастирями, вивчаючи езотерику і чань[4]. 1225 року Доґен зупинився у гірській обителі Тянтун, центрі чань-буддизму, де став учнем Жуцзіна, патріарха секти Цаодун (Сото). Три роки молодий учень присвятив медитації і дійшов думки, що просвітлення досягається шляхом абстрагування від душі і тіла[5]. 1227 року Доґен був визнаний Жуцзіном своїм «духовним спадкоємцем», отримав від нього дозвіл стати наставником і повернувся до Японії.

На батьківщині Доґен деякий час перебував у Кенніндзі. Там він написав «Рекомендований спосіб сидячих медитацій»[6] (1227), у якому доводив що «сидячі медитації» дзадзен є найправильнішим і найкращим методом досягнення просвітлення. З укладання цього трактату пов'язується заснування нової секти Сото-сю, як окремої гілки японського дзен-буддизму.

У 1230 році Доґен полишив столицю і переїхав неподалік, до провінційного поселення Фукаса у провінції Ямасіро. На новому місці він почав роботу над своєю основною багатотомною працею «Скарбниця істинного ока Закону»[7] (1231—1253), у який виклав суть і правила вчення дзен. У Фукасі його учні почали складати «Розширені записи вічного спокою»[8], життєпис свого вчителя з 1238 по 1253 роки. 1233 року, за сприяння аристократа Фудзівари Норііє і черниці Сьоґакуні, Доґен заснував у Фукасі власний монастир Косьодзі, де провів 10 років і написав посібник для новачків-послідовників «Збірник настанов для вивчення шляху»[9] (1234).

У 1243 році чернець перебрався до північної провінції Етідзен на запрошення місцевого володаря Хатано Йосісіґе, де у 1244 році заклав монастир Ейхейдзі, основний храм секти Сото-сю. Цей монастир став останнім пристановищем Доґена, де він завершив роботу над «Скарбницею» і докладав зусиль до виховання учнів. 1247 року слава Доґена долетіла до резиденції самурайського уряду в Камакурі. Його було викликано туди за наказом сьоґунського радника Ходзьо Токійорі. Доґен пробув у Камакурі пів року і сприяв поширенню духу дзен серед верстви заможного самурайства.

У 1252 році Доґен, перебуваючи в Ейхейдзі, занедужав. Наступного року він завчасно призначив своїм спадкоємцем першого учня Коена Ендзьо і за настановою Хатано Йосісіґе вирушив на лікування до Кіото. Однак 22 вересня 1253 року, на підходах до столиці, Доґен передчасно помер у будинку свого світського учня Какунена, у віці 53 років.

Примітки ред.

  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ Відомий також під Кіґен (яп. 希玄) Йодзьобо (яп. 葉上房, ようじょうぼう), Доґен-дзенсі (яп. 道元禅師).
  4. ↑ Аністратенко та Бондаренко, 2011, с. 50.
  5. ↑ яп. 身心脱落.
  6. ↑ яп. 普勧坐禅儀.
  7. ↑ яп. 正法眼蔵.
  8. ↑ яп. 永平広録.
  9. ↑ яп. 学道用心集.

Джерела та література ред.

  • Аністратенко, Л.; Бондаренко, І. (2011). Японські поети: Біографічний словник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. с. 368.
  • 道元集（日本の思想　2） /道元著; 玉城康四郎編. 東京: 筑摩書房, 1969.
  • 道元辞典 / 菅沼晃編. 東京: 東京堂出版, 1977.
  • 道元禅の研究 改訂版 / 新本豊三著. 東京: 山喜房佛書林, 1993.
  • 道元禅師全集 / 東京: 春秋社, 1988—1991.
  • Abe, Masao. A Study of Dōgen: His Philosophy and Religion. Ed. Heine, Steven. Albany: SUNY Press, 1992.
  • Cleary, Thomas. Rational Zen: The Mind of Dogen Zenji. Boston: Shambhala Publications, Inc., 1992.
  • И. Е. Гарри. Дзэн-буддийское миросозерцание Эйхэй Догэна. М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2003. ISBN 5-02-018316-4, ISBN 9785020183162.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Доґен&oldid=41822842