Дорошкевич Олександр Костянтинович

український літературознавець і літературний критик

Дорошкевич Олександр Костянтинович, псевдонім — С.Дорош (* 15 (3) вересня 1889(18890903),[2] Бронниці нині Московська область — † 1 квітня 1946, Київ) — український літературознавець і літературний критик, педагог, автор підручників з історії української літератури. Очільник відділу середньої школи департаменту вищої та середньої освіти Міністерстві народної освіти Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського, співробітник ВУАН. Редактор повного зібрання творів Пантелеймона Куліша у 20-ти томах.

Дорошкевич Олександр Костянтинович
Народився 3 вересня 1896(1896-09-03)
Бронниці, Московська губернія, Російська імперія
Помер 1946
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність літературний критик, літературознавець, історик літератури, редактор, літературознавець
Галузь літературознавство[1], літературна критика[1], історія літератури[1], редагування[1] і subject didacticsd[1]
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університету[d]
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов українська[1]
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка

Керівник київської філії Інституту Т. Шевченка. Учень і співробітник академіка Сергія Єфремова.

Жертва московського окупаційного терору.

Біографія ред.

Брат Бориса Дорошкевича. Родина походила з Борзенського повіту на Гетьманщині.

Дотримуючись спочатку настанов неонародницької школи, Олександр Дорошкевич став згодом на позиції соціологічної школи у літературознавстві, намагаючись застосувати соціологічний метод у своїх працях і погодити його з вимогами наукового досліду. Був автором широко вживаних і багато разів перевиданих підручників з історії української літератури, серед них «Хрестоматія з історії української літератури» (т. І., вип. 1, К., 1918, друге вид. 1920), Хрестоматія «20—40-ві роки в українській літературі» (І — 1922, ІІ — 1924), «Українська література» (1-е вид.: К., 1922, 2-е — 1927, 3-є — 1928), дозволений Наркомосвітою УССР до вжитку по робітничих факультетах, курсах та профшколах «Підручник історії української літератури» (1-5 вид. — 1924—1930). Був також автором праць і статей про методику навчання літературі у школі, між ними «Українська література в школі» (К, 1921), редактором низки нових видань творів українських письменників, в тому числі 3-томового видання творів Тараса Шевченка (ЛІМ, Х., 1933), текст якого був упорядкований за принципами, викладеними Олександром Дорошкевичем у статті «Принципи організацій тексту Шевченкової поезії» (Життя і революція,1932, кн. VI-VII) і яке до видання було конфісковане совєтською владою. За його редакцією і з його статтями вийшли видання творів Івана Карпенка-Карого (Тобілевича) (1925), Івана Франка (1926), Володимира Самійленка (1926), Марка Вовчка (1928), Пантелеймона Куліша, Ольги Кобилянської та інших.

Сталінський терор ред.

28 листопада 1929 року Олександр Дорошкевич був обраний головою зборів колективу ВУАН, скликаних з приводу викриття СВУ, і виступав на цих зборах із засудженням цієї «антирадянської контрреволюційної організації». Але ні все те, ні наполегливе застосування ним соціологічного методу в літературознавстві, ні статті про тісні взаємини української з російською літературою, ні навіть виступи проти Сергія Єфремова і СВУ, не врятували професора Олександра Дорошкевича від репресій. В розмовах з друзями визнавав у 1932 році створену в науці внаслідок втручання партії ситуацію нестерпною і задумував навіть покидати працю в Інституті Шевченка. 3годом опинився в ролі цькованого і в середині 30-х років був висланий з України на Урал, для праці в одному з Педагогічних інститутів. Повернувся на Україну в останні роки життя і працював ще трохи в Інституті літератури ім. Шевченка, не беручи вже активної участі в його публікаціях, таких, як «Наукові записки» і «Радянське літературознавство». Помер 1946 року.

Основний творчий доробок ред.

Важливіші літературознавчі праці і статті Олександра Дорошкевича:

Був також редактором збірника статей «Коцюбинський», Т. І (Х.-К., 1931).

Брав участь в літературній дискусії 1925—1928 pp. — проти Хвильового й Зерова, з'ясовуючи свої погляди у статті «Ще слово про Європу» (Ж.. і Р., 1925, кн. V1-VII).

Джерела ред.

Примітки ред.

Посилання ред.