Довжиця (Сяноцький повіт)
Довжиця (пол. Dołżyca) — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 95 осіб (2011[1]).
| Село
Координати 49°19′ пн. ш. 22°01′ сх. д. / 49.317° пн. ш. 22.017° сх. д.Координати: 49°19′ пн. ш. 22°01′ сх. д. / 49.317° пн. ш. 22.017° сх. д.
|
.jpg)
Розташування ред.
Розташоване в південно-східній частині Польщі, у східній частині Низьких Бескидів поблизу їх стику з пасмом Західніх Бещад, у долині потока Довжиця (пол. Dołżyca), 4 кілометри на південний захід від Команчі, при кордоні з Словаччиною.
Назва ред.
У ході кампанії перейменування українських назв на польські село в 1977—1981 рр. називалось Заколє (пол. Zakole).
Історія ред.
Уперше згадується у 1548 році.
За податковим реєстром 1565 р. в селі було 18 кметів на 11 ланах зі звільненням від податків і повинностей ще на 6 років[2]. До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства.
В 1840 р. збудовано дерев'яну церкву св. о. Михаїла. До 1918 року село входило до Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорщини.
У 1918—1919 роках село разом з іншими 33 селами входило до складу Команчанської Республіки. Далі село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства Польщі.
В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 460 жителів села — 445 українців і 15 євреїв[3].
Перед другою світовою війною село нараховувало 68 господарств. В його склад входили частини Долишняни, Середняни, Горішняни та Медвідьовці (пол. Medwidowce). При дорозі в центрі села розташований цвинтар при місці, де в минулому стояла церква з 1840 року. Зараз в селі є лише римо-католицька каплиця.
До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла[4] у селі була греко-католицька церква парафії Команча Лупківського деканату[5]. Саме жителів Довжиці відправлено зі станції Куляшне 29 квітня 1947 р. першим ешелоном для депортації українців на понімецькі землі[6].
Після операції «Вісла» заселене вихідцями з регіону Подгале.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 53 | 11 | 36 | 6 |
| Жінки | 42 | 9 | 26 | 7 |
| Разом | 95 | 20 | 62 | 13 |
Примітки ред.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Жерела до історії України-Руси. Том 02. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 2. Люстрації земель Перемиської і Сяноцької. — с. 283 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 74.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 4 вересня 2016.
- ↑ Шематизм Перемиськои єпархії. — Перемишль, 1936. — с. 63-64. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 6 вересня 2016.
- ↑ Євген МІСИЛО. Календарій акції «Вісла». Архів оригіналу за 15 липня 2009. Процитовано 17 вересня 2019.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела ред.
- стаття про село у Географічному словнику Королівства Польського [Архівовано 14 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- Beskid Niski. Przewodnik. Rewasz, Pruszkow, 2012, с. 282—283. (ISBN 978-83-62460-24-3)
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |