Довгохвоста горлиця
| Довгохвоста горлиця | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
8.jpg) Горлиця індонезійська (Macropygia emiliana)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Coccyzura Hodgson, 1843[2] Tusalia Hodgson, 1843 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Довгохвоста горлиця[4] (Macropygia) — рід голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Представники цього роду поширені в Південній і Південно-Східній Азії та Австралазії.
Опис ред.
Довгохвості горлиці досягають довжини 27-45 см і ваги 66–285 г. Деяким видам притаманний статевий диморфізм. Довгохвості горлиці мають переважно рудувато-коричневе забарвлення. Пера часто мають темні края, що створює смугастий візерунок, подібний до візерунку зозулі. Крила округлі. Хвіст східчастий, середні стернові пера широкі і довгі, інші короткі. Під час пошуку їжі хвіст допомагає довгохвостим горцицям підтримувати рівновагу. Ноги незвично короткі, як на голубів.
Поширення і екологія ред.
Довгохвості горлиці поширені від Гімалайських гір на півночі Індії і Південного Китаю через Філіппіни і Індонезію до Австралії і Вануату. Вони живляться ягодами, плодами, насінням і зерном. Зустрічаються на деревах і в чагарникових заростях, рідко спускаються на землю. Гнізда незвично великі, як на голубів. В кладці одне яйце.
Види ред.
Виділяють п'ятнадцять видів:[5]
- Горлиця смугастохвоста (Macropygia unchall)
- Горлиця тонкодзьоба (Macropygia amboinensis)
- Горлиця султанська (Macropygia doreya)[6]
- Горлиця індонезійська (Macropygia emiliana)
- Горлиця енганойська (Macropygia cinnamomea)[7]
- Горлиця архіпелагова (Macropygia modiglianii)[8]
- Горлиця ветарська (Macropygia magna)
- Горлиця танімбарська (Macropygia timorlaoensis)[9]
- Горлиця флореська (Macropygia macassariensis)[10]
- Горлиця філіпінська (Macropygia tenuirostris)
- Горлиця бура (Macropygia phasianella)
- Горлиця андаманська (Macropygia rufipennis)
- Горлиця чорнодзьоба (Macropygia nigrirostris)
- Горлиця двоморфна (Macropygia mackinlayi)
- Горлиця яванська (Macropygia ruficeps)
Також відомі два викопних види:
- † Macropygia arevarevauupa з острова Хуахіне (Острови Товариства, Французька Полінезія)[11]
- † Macropygia heana з Маркізьких островів (Французька Полінезія)[12]
Етимологія ред.
Наукова назва роду Macropygia походить від сполучення слів дав.-гр. μακρος — довгий, πυγιος — задній.[13]
Примітки ред.
- ↑ W. Swainson: On the natural history and classification of birds. Cz. 2. London: John Taylor, 1837, s. 348. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ B.H. Hodgson. Generic or subgeneric term Coccyzurus, remarking further on its Cuculine appearance. „The journal of the Asiatic Society of Bengal”. 12 (2), s. 237, 1843 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ B.H. Hodgson: Catalogue of Nipalese Birds, collected between 1824 and 1844. W: J.E. Gray: The zoological miscellany: to be continued occasionally. London: Published by Treuttel, Wurtz and Co., G.B. Sowerby, W. Wood, 1844, s. 85. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
- ↑ Macropygia doreya у базі Avibase.
- ↑ Macropygia cinnamomea у базі Avibase.
- ↑ Macropygia modiglianii у базі Avibase.
- ↑ Macropygia timorlaoensis у базі Avibase.
- ↑ Macropygia macassariensis у базі Avibase.
- ↑ Jeremy J. Kirchman, David William Steadman: New Species of Rails (Aves: Rallidae) From an Archaeological Site on Huahine, Society Islands. In: Pacific Science. Band 60, Nr. 2, 2006, S. 281-297 (S. 281), doi:10.1353/psc.2006.0007.
- ↑ David W. Steadman: New species of Gallicolumba and Macropygia (Aves: Columbidae) from archeological sites in Polynesia. In: Jonathan J. Becker (Hrsg.): Papers in Avian Paleontology Honoring Pierce Brodkorb. (= Science series. Band 36.) Natural History Museum of Los Angeles County, 1992, S. 329–348.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 236. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела ред.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |