Довге-Калуське

село Довге-Калуське
	Школа
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Калуський район
Рада	Пійлівська сільська рада
Основні дані
Засноване	1287[джерело?]
Населення	871
Площа	5,96 км²
Густота населення	146,31 осіб/км²
Поштовий індекс	77345
Телефонний код	+380 03472
Географічні дані
Географічні координати	48°59′17″ пн. ш. 24°17′58″ сх. д. / 48.98806° пн. ш. 24.29944° сх. д.Координати: 48°59′17″ пн. ш. 24°17′58″ сх. д. / 48.98806° пн. ш. 24.29944° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	300 м
Водойми	Лімниця, Чечва, Млинівка
Місцева влада
Адреса ради	77344, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Пійло вул. Грушевського, 85
Карта
	Довге-Калуське
	Довге-Калуське
Мапа
	Довге-Калуське у Вікісховищі

Довге-Калуське — село Калуського району Івано-Франківської області. Знаходиться на Прикарпатті за 2 км від траси М10 у межиріччі двох гірських річок, однією із них є Лімниця, другою — Чечва.

Історія ред.

Дату заснування села неможливо встановити через відсутність писемних документів тої сивої давнини. Довге належить до найдавніших сіл Галичини, родючі землі якої здавна були заселені слов'янським населенням і яка в VI ст. стала джерелом його розселення на Балкани. В ІХ ст. Галичина була охрещена Кирилом і Мефодієм, а в 981 р. внаслідок військового походу київського князя Володимира Святославича включена до складу Русі. Наявні ж документи з кінця XIV ст., і в них ми бачимо згадки про село. Дехто безпідставно трактує першу збережену згадку як дату заснування, хоча зміст згадки заперечує таке трактування. Перша згадка про село датується 1387 роком.^{[джерело?]}

Село належало до королівської (державної) власності, тому згадувалося в люстраціях. У 1565 р. в селі було 17 родин: 9 селянських господарств (господарі: Гриць Старий, Іванко Вервечич, Тимко Ісайович, Яць Чорміт, Пилип Олександрович, Лазар Лущич, Вась Корнісь, Антон Чолганський, Мартин Чолганський) платили податки натурою і відробляли повинності, 1 господарство (Іван Коваль) замість податків і повинностей оплачувало грошима, піп (ім'я невідоме) тільки платив данину, а 6 підсадків (родини без землі та господарств, імена невідомі) тільки відробляли повинності^[1].

У 1648 р. жителі села взяли активну участь у народному повстанні, після відходу Хмельницького були масово репресовані^[2].

У 1661 р. в селі було 27 родин. В 1667 р. Калуш і прилеглі села, у тому числі Довге-Калуське, були знищені татарами. У 1720 році збудована нова церква також, як і попередня, названа святого Василія Великого.

Ця старовинна церква згоріла у 1869 р. Того ж року збудована нова церква, яка згоріла в 1911 р.^[3] У 1911—1914 р. збудували новий храм, у нього завезли престіл, Царські ворота, патериці зі старої Калуської церкви св. Архистратига Михаїла, тож у Довгому-Калуському і досі зберігаються ці унікальні речі^[4]^[5]. Освятили нову церкву 14 січня 1914 р. Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у місцевій церкві 4 дзвони діаметром 57, 42, 36 і 32 см, вагою 85, 39, 25 і 17 кг, виготовлені в 1893-1904 рр. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала.^[6]

Читальня «Просвіти» в селі заснована в 1904 р., вже тоді в ній налічувалося 78 членів, завідувачем був Андрій Ребега, у будинку якого і розміщувалася читальня.^[7]

У 1939 році в селі проживало 960 мешканців (950 українців і 10 євреїв)^[8]. Село належало до ґміни Голинь Калуського повіту Станиславівського воєводства.

В 1939—1940 р.р. побудована школа. Жителі села боролись проти німецьких і радянських окупантів у рядах ОУН і УПА, за що їх родини ув'язнювали і висилали «у віддалені райони СРСР».^[9] В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, у Довгому-Калуському — з 56 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші).

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Калуському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Бережниця, Добровляни і Довге-Калуське.^[10]

19 серпня 1950 р. рішенням Калуського райвиконкому № 301 утворено колгосп імені 1-го травня, куди загнали 186 селянських господарств. Село — 71 сім'ю (269 осіб) виселяла комуністична влада рішенням Калуського райвиконкому № 293 від 19 липня 1951 р. у Долинський район Кіровоградської області (8 сімей до колгоспу ім. Фрунзе в с. Шулявино, 14 сімей в с. Добрянка, 8 сімей у Богданівку, 6 сімей в Михайлівку і т. д.) зі спаленням НКВД залишених будівель^[11]. Землі села райвиконком 17 серпня рішенням № 328 поділив між колгоспами сусідніх сіл. Найболючішим було те, що людей змушували залишати рідні домівки, городи, худобу, сільськогосподарський реманент і підписувати заяви про їхній нібито добровільний переїзд. Багато сімей, спродавши господарство, переховувалися у своїх знайомих і родичів у навколишніх селах: Тужилові, Голині, Пійлі, Новиці, Берлогах, Добровлянах тощо. Влада залишила в селі напризволяще перестарілих, немічних, одиноких, жінок із дітьми і зробила все, аби від нього не зосталося навіть згадки^[12]. 9 жовтня 1951 р. райвиконком ухвалив рішення № 493 про ліквідацію сільради, а 3 листопада — рішення № 504 про передачу церкви для перебудови на приміщення для потреб будинку перестарілих та рішення № 505 про передачу школи під будинок перестарілих.

Однак більшість жителів у роки відлиги повернулися з чужого краю, відновили село, працювали за копійки в колгоспі^[13]. В 1955—1959 р.р. у Довгому-Калуському був побудований нинішній Народний дім, у 1967 р. відкрито сільську бібліотеку, яку в 1979 р. перемістили в нове приміщення при фельдшерсько-акушерському пункті. В кінці 50-х — на початку 60-х, коли в країні відбувалася масова руйнація храмів, довгівцям вдалося відстояти свою церкву і не дати її знести.

На сільському цвинтарі поміж інших могил збереглися три могили колишніх священиків^[14].

Соціальна сфера ред.

862 осіб у 224 господарствах (станом на грудень 2012 року).
Греко-католицька церква Василія Великого (храмове свято 14 січня) збудована 1916 року, пам'ятка архітектури місцевого значення № 764^[15].
Народний дім.
Школа І ст^[16]. на 50 місць.^[17]
ФАП.
Бібліотека.^[18]
Хронічно аварійний міст.^[19]^[20]
У 2018 р. встановлено освітлення вулиць.^[21]