Вікіпедія

Диченко Ігор Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Диченко.

Ігор Сергійович Диченко (19 грудня 1946, Київ — 24 травня 2015, Київ) — український мистецтвознавець, художник, колекціонер.

Диченко Ігор Сергійович
Віктор Зарецький. Портрет Ігоря Диченка (1964)
Народження 19 грудня 1946(1946-12-19)
Київ
Смерть 24 травня 2015(2015-05-24) (68 років)
  Київ
Національність українець
Країна Україна Україна
Діяльність митець

Життєпис ред.

 
К. Малевич Супрематична композиція 1, 1916 (колекція І. Диченка)

1969 року закінчив Київський художній інститут. Працював викладачем і науковим співробітником у Центральному Державному архіві музею літератури і мистецтва України, Київському хореографічному училищі, Музеї історії Києва.[1]

З 1984 року член НСХУ.

З 1970-х років брав участь у численних виставках і мистецьких акціях. 1992 року заснував Міжнародний благодійний фонд свого імені.

Видав дослідницькі праці про творчість українських художників: Г. Нарбута, К. Піскорського, А. Петрицького, М. Бойчука, В. Седляра, О. Богомазова, К. Малевича, В. Касіяна, В. Пальмова, В. Єрмилова, М. Глущенка, Т. Яблонської, А. Горської, О. Хвостенка-Хвостова та інших.[1]

Помер 25 травня 2015 року.[2]

Приватне зібрання ред.

Ігор Диченко почав збирати твори авангардистів з початку 1960-х років.[3] Зібрання налічує понад 700 картин.[1] Серед зібрання є праці українських аванґардістів.

У приватній розмові поет Віталій Коротич сказав колекціонеру:

«Твої українські кубісти зараз нікому не потрібні. А через 20 років вони будуть модними у світі».[4]

Відтак окремі твори з колекції І. Диченка виставлялись у Києві, Нью-Йорку, Токіо, Мюнхені, Вінніпезі, Лондоні, Тулузі, Катовиці, Санкт-Петербурзі, Москві, Одесі.[1]

У 2011-2015 роках колекція перебувала на тимчасовому зберіганні у «Мистецькому арсеналі»[3]

12 жовтня 2015 року вдова Диченка Валерія Вірська (Котляр) передала унікальну колекцію свого чоловіка в дар державі і народові України на постійне зберігання [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.] в Мистецькому арсеналі. Під час урочистої передачі Президент України за вагомий особистий внесок у культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність вручив В. Вірській орден княгині Ольги.[5]

В серпні 2015 року твори з колекції Ігоря Диченка були показані на виставці Мистецького арсеналу «Арлекін іде» [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.], яка стала своєрідною посмертною присвятою колекціонеру. У тому ж році був виданий каталог «Колекція Ігоря Диченка» [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.].

Колекція І. Диченка ред.

Вшанування пам'яті ред.

В Києві існує вулиця Ігоря Диченка[6].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Український авангард. Вибрані твори з колекції Ігоря Диченка [Архівовано 4 січня 2016 у Wayback Machine.]. Мала галерея Мистецького Арсеналу.
  2. ↑ Помер український колекціонер і мистецтвознавець Ігор Диченко // Лівий берег. — 2015. — 26.05.
  3. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Ігор Диченко має картину Малевича із двома чорними квадратами // Gazeta.ua. — 2008. — 26 серпня.
  5. ↑ Унікальну мистецьку колекцію подаровано народу України [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. 12.10.2015.
  6. ↑ Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 28 жовтня 2019.]

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Диченко_Ігор_Сергійович&oldid=42348700