Дистрикт
Дистрикт Люблін
нім. Distrikt Lublin,
пол. Dystrykt lubelski
Загальна інформація
Інші назви Люблінський дистрикт
Входила
до складу
Генерального губернаторства
(Третій Рейх Третій Райх)
Сучасна
локація
Люблінське воєводство,
Підкарпатське воєводство
Період
уживання
топоніма
19391944
Населення 2 074 543 особи
(станом на 1 березня 1943)[1]
Площа 26 560 км²[1]
Розташування на карті
Адміністративна карта Генерал-губернаторства
Держави на території історичної області
Раніше: Польща Польська Республіка (1918—1939)
Опісля: Польща Польща (1944—донині)

Дистри́кт Лю́блін (нім. Distrikt Lublin, пол. Dystrykt lubelski) — адміністративно-територіальна одиниця Генерального губернаторства з 26 жовтня 1939 до 25 липня 1944[2]. У 1940 році займала площу 26 848 км², a в 1942 — 26 560 км²[3]. До дистрикту належали етнічно українські землі Холмщини та Підляшшя[4].

Історія ред.

 
Дистрикти Краків, Варшава, Радом і Люблін 1941—1945 років
 
Польські землероби під час виселення з Замойського краю, зима 1942/1943
 
Економічна експлуатація люблінського села — дорожній контроль із метою протидії нелегальному забою тварин

Дистрикт Люблін було створено 26 жовтня 1939 року:

У листопаді 1939 році утворено міський повіт (нім. Stadtkreis) у Холмі. 28 листопада 1939 запроваджено Положення про управління польською громадськістю.

1 січня 1940 затверджено повітовий статус міст Люблін і Холм та поділено територію Люблінського дистрикту на 10 староств (нім. Kreishauptmannschaften):

  • Крайсгауптманшафт Біла Підляська (нім. Kreishauptmannschaft Biala Podlaska): у складі Більського і північної частини Володавського повітів
  • Крайсгауптманшафт Білгорай (нім. Kreishauptmannschaft Bilgoraj): у складі Білґорайського та частини Замостського, Ярославського, Ланьцутського і Тарнобжезького повітів
  • Крайсгауптманшафт Холм (нім. Kreishauptmannschaft Chelm): у складі Холмського і основної частини Володавського повітів
  • Крайсгауптманшафт Грубешів (нім. Kreishauptmannschaft Hrubieszow): у складі Грубешівського та частини Томашівського і Сокальського повітів
  • Крайсгауптманшафт Янів-Любельский (нім. Kreishauptmannschaft Janow Lubelski): у складі Янівського і частини Тарнобжезького повітів
  • Крайсгауптманшафт Красностав (нім. Kreishauptmannschaft Krasnystaw): у складі Красноставського повіту
  • Крайсгауптманшафт Люблін-Ланд (нім. Kreishauptmannschaft Lublin-Land): у складі Люблінського повіту
  • Крайсгауптманшафт Пулави (нім. Kreishauptmannschaft Pulawy): у складі Пулавського та частини Гарволінського повітів
  • Крайсгауптманшафт Радин (нім. Kreishauptmannschaft Radzyn): у складі Радинського і Любартовського повітів та частини Луківського і Володавського повітів
  • Крайсгауптманшафт Замостя (нім. Kreishauptmannschaft Zamosc): у складі більшої частини Замостського і Томашівського повітів та частини Любачівського і Равського повітів.

У травні 1940 року Холм передано назад до складу Холмського повіту (1 жовтня 1941 року місту повернуто його історичну назву «Холм»).

1 вересня 1941 частина крайсгауптманшафта Радзин увійшла в крайсгауптманшафт Люблін-Ланд (землі колишнього польського Любартівського повіту без гмін Чемерники, Дубова, Лисобики, Міхів, Парчів і Вєльке), а також у крайсгауптманшафт Пулави (гміни Лисобики, Міхів і Вєльке з колишнього польського Любартівського повіту)[5].

30 вересня 1942 перенесено адміністративний центр Янівського повіту з Янова до Красника, a в жовтні 1942 змінено назву староства на крайсгауптманшафт Янов-Любельскі-ін-Краснік.

30 вересня 1943 гміну Ходель виділено зі складу крайсгауптманшафта Люблін-Ланд та включено до складу крайсгауптманшафта Пулави.

За німецьким переписом Генеральної губернії в 1943 році, у дистрикті Люблін (на теренах Холмщини та Підляшшя) проживало 290 тис. українців, із них розподіл за Українськими допомоговими комітетами був таким[4]:

УДК Українців
Грубешівський 114 тис.
Холмський 72 тис.
Тарногородський бл. 34 тис.
Замістський бл. 34 тис.
Більський бл. 18 тис.
Красноставський бл. 5 тис.
Радинський бл. 5 тис.
Люблинський бл. 5 тис.

Проблемами українського населення в Люблінському дистрикті опікувався Український центральний комітет у Любліні, головою якого спочатку був Володимир Тимцюрак, а пізніше Лонгин Голейко[6].

Станом на 1 січня 1944 року Люблінський дистрикт складався з 11 повітів (міський повіт Люблін (нім. Stadt Lublin) + 10 крайсгауптманшафтів).

На території дистрикту розміщувався один із найбільших таборів смерті під час Другої світової війни — винищувальний табір Белжець.[7]

Губернатори дистрикту ред.

  • Фрідріх Шмідт (1939 — березень 1940)
  • Ернст Цьорнер (31 березня 1940 — 10 квітня 1943)
  • Ріхард Вендлер (27 травня 1943 — липень 1944)

Примітки ред.

  1. а б Василь Офіцинський. Дистрикт Галичина. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 22 грудня 2016. 
  2. 25 липня 1944 — дата захоплення Любліна Червоною Армією.
  3. Gawryszewski, Andrzej (2005). Ludność Polski w XX wieku (rozdział II – Terytorium i podział administracyjny) (польською). Instytut Geografii i Przestrzennego Zagospodarowania.  {{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри: |1= та |2= (довідка)
  4. а б Україна – Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича, 1993. — Т. 2: Депортації 1944-1951. — С. 155.
  5. Гміни Чемерники, Дубова і Парчів залишилися у крайсгауптманшафті Радзин.
  6. Макар Ю., Горний М., Макар В., Салюк А. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915—1947). Дослідження. Спогади. Документи: У трьох томах. — Чернівці : Букрек, 2011. — Т. 1. Дослідження. — С. 411.
  7. Масовий розстріл євреїв у місті Станіслав. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 11 лютого 2019. 

Джерела ред.