Дисконтна політика
Диско́нтна полі́тика (англ. discount policy) — одна із форм реалізації грошово-кредитної політики центрального банку, направлена на регулювання економіки за допомогою впливу на попит і пропозицію на ринку капіталу шляхом стимулювання розширення або зниження обсягів кредитування економіки, впливу на темпи інфляції, а також валютний курс і стан платіжного балансу країни[1]. Якщо Центральний банк підвищив банківські ставки, метою є зменшення грошової маси в економіці[2]. З високими ставками, очікується, що люди не братимуть кредити та заощаджуватимуть гроші в банку[2]. Тому кількість грошей буде зменшена[2]. Політика підвищення банківських ставок використовується для притискання інфляції[3]. Тим часом, якщо центральний банк знижує банківські ставки, він має на меті збільшити обсяг грошової маси[2]. З низькими ставками не очікується, що люди будуть економити гроші в банку[2]. Таким чином, кількість грошей, що циркулюють у суспільстві, збільшуватиметься[2]. Зниження банківських ставок проводиться Центральним банком, якщо економіка увійде в рецесію або якщо економіка зіткнеться з дефляцією[2].
Виділяють також окремо валютну дисконтну політику.
Будучи однією з форм грошово-кредитної і валютної політики, дисконтна політика виконує дві функції — внутрішню і зовнішню. Зміна облікової ставки впливає на рівень процентних ставок у країні. Підвищуючи облікову ставку відсотка за кредит, центральний банк сприяє зниженню попиту на кредитні гроші, а знижуючи відсоток, активізує попит. Зовнішня функція дисконтної політики при підвищенні облікової ставки спрямована на залучення іноземних капіталів і підвищення курсу національної валюти. Ефективність зовнішньої функції дисконтної політики залежить від припливу (або відтоку) іноземного короткострокового капіталу, однак його міжнародний рух визначається не тільки рівнем процентних ставок, але і критерієм надійності інвестицій. Звідси випливає короткочасність і порівняно низька ефективність дисконтної політики.
Банки враховують різницю процентних ставок на національних і світових валютних і кредитних ринках. Отримуючи більш дешевий кредит у країні, де ставки нижчі, вони розміщують запозичену іноземну валюту на національному (або іншому) кредитному ринку, де процентні ставки вищі.
Політика ставки дисконтування США ред.
Федеральна резервна система США позичає гроші відповідному комерційному закладу, який називається дисконтним вікном, цілеспрямовано створений у 1913 році як засіб для управління центральним банком у Сполучених Штатах[4].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Дисконтна політика [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — К. : Центр наукових досліджень Національного банку України: Знання, 2011. — С. 153
- ↑ а б в г д е ж Eeng Ahman dan Epi Indriani. Ekonomi dan Akuntasi: Membina Kompetensi Ekonomi. PT Grafindo Media Pratama. с. 211. ISBN 9797584194.
- ↑ Transmisi Kebijakan Moneter. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 23 травня 2014.
- ↑ Wellings, George M. Federal Reserve Act (1913) < A Brief History of Central Banking in the United States - Edward Flaherty < General < Essays < American History From Revolution To Reconstruction and beyond. www.let.rug.nl. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 5 березня 2019.
Джерела ред.
- Дисконтна політика [Архівовано 14 січня 2022 у Wayback Machine.] // Економічна енциклопедія
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |