Династія Пізня Цінь

династія 4-5 століття на півночі Китая

Дина́стія Пізня Цінь (спрощ.: 后秦; кит. трад.: 後秦; піньїнь: Hòuqín) — династія, що правила частиною північного Китаю після занепаду династії Рання Цінь. Ця династія керувалася імператорами з роду Яо, першим з яких був Яо Чан. Була повалена у 417 році внаслідок війни з державою Східна Цзінь.

Пізня Цінь
Династія Рання Цінь Flag
384 – 417 Династія Східна Цзінь Flag
Пізня Цінь: історичні кордони на карті
Пізня Цінь: історичні кордони на карті
Імперія Пізня Цінь (позначена зеленим кольором)
Столиця Чан'ань
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 384
 - Падіння 417

Історія ред.

Засновником династії став Яо Чан (з тибетського племені цян), який був військовиком за імператора з династії Рання Цінь Фу Цзяні. Після поразки останнього у 383 році від імперії Східна Цзінь Яо Чан деякий час зберігав вірність імператорові, проте вже у 383 році вступив з ним у конфлікт після поразки від мужунів, які заснували династію Пізня Янь. У 384 році було оголошено про утворення держави Пізня Цінь. У 385 році Яо Чан скинув Фу Цзяня, а потім стратив його, а у 386 році оголосив себе імператором. Столицею було зроблено Чан'ань.

У подальшому імператори Пізньої Цінь вели постійні війні. У 394 році було знищено державу Рання Цінь, у 403 році — Пізня Лян, у 409 році — Західна Цінь. Проте війни проте держав Північна Вей, Південна Лян та Ся завершилися поразкою.

410-ті роки відзначені внутрішніми негараздами, частими повстаннями, а також запеклою війною із Східною Цзінь. Зрештою Пізня Цзінь у 417 році була підкорена останньою.

Культура ред.

За правління імператоар Яо Сіна (під впливом ченця Кумарадживи) у державі затвердився буддизм. Зводиться багато храмів, здійснюються численні переклади китайською буддистських текстів.

Імператори ред.

Посмертне ім'я Особисте ім'я Роки правління Девіз і роки правління
У Чжао-ді
武昭帝 Wǔzhāodì
Яо Чан
姚萇 Yáo Cháng
384393
  • Байцюе (白雀 Báiquè) 384–386
  • Цзяньчу (建初 Jiànchū) 386–393
Вень Хуань-ді
文桓帝 Wénhuándì
Яо Сін
姚興 Yáo Xīng
393416
  • Хуанчу (皇初 Huángchū) 394–399
  • Хунши (弘始 Hóngshǐ) 399–416
Хоу Чжу
後主 Hòu Zhǔ
Лю Цзюнь
姚泓 Yáo Hóng
416417
  • Юнхе (永和 Yǒnghé) 416–417

Джерела ред.

  • Zürcher E. The Buddhist Conquest of China: The Spread and Adaptation of Buddhism in Early Medieval China. Leiden, 1959.