Дигач біловолий

вид птахів
Дигач біловолий


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Пересмішникові (Mimidae)
Рід: Біловолий дигач (Ramphocinclus)
Lafresnaye, 1843
Вид: Дигач біловолий
Ramphocinclus brachyurus
(Vieillot, 1818)
Посилання
Вікісховище: Ramphocinclus brachyurus
Віківиди: Ramphocinclus brachyurus
EOL: 45510167
ITIS: 562688
МСОП: 22711137
NCBI: 111995

Дигач біловолий[2] (Ramphocinclus brachyurus) — вид горобцеподібних птахів родини пересмішникових (Mimidae)[3].

Поширення ред.

Вид поширений лише на двох невеликих антильських островах — Мартиніка та Сент-Люсія. Живе у тропічних сухих просторих лісах і чагарниках. Популяція, за оцінками, налічує 200—400 особин на Мартиніці та 1130 зрілих особин на Сент-Люсії.

Опис ред.

Птах завдовжки 20-25 см, вагою від 48 до 60 г залежно від статі та підвиду. Оперення темно-коричневе з білим горлом, грудьми та животом. Дзьоб у нього темний і довгий і злегка зігнутий на кінчику. У районі лоруму він має кілька щетинок між червоними очима та ніздрями. Ноги чорні, міцні та довгі.

Спосіб життя ред.

Птах харчується наземними членистоногими, дрібними хребетними, дрібними плодами і ягодами. Поживу шукає на землі. Сезон розмноження — з квітня по серпень. Кооперативне гніздування виявлено на обох островах. Гніздо — це недбало зроблена відкрита чашка з паличок та листя. У кладці 2-3 яєць рівномірно синьо-зеленого кольору. Інкубація триває 14 днів, а молодняк залишається в гнізді протягом 12 днів після вилуплення.

Підвиди ред.

  • R. b. brachyurus (Vieillot, 1818) — Мартиніка; трапляється лише на півострові Каравелла на площі близько 5 км², на решті території він вимер.
  • R. b. sanctaeluciae Cory, 1887 — Сент-Люсія; поширений на сході острова.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2020). Ramphocinclus brachyurus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.3) (англ.) 24 лютого 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. American Ornithologists' Union, changes since 2005. Архів оригіналу за 12 січня 2007. Процитовано 23 лютого 2021.

Посилання ред.